Консонантні фонетичні варіанти в мові української прози ХІХ – початку XX століття

ЗАРІНОВА Марія Валентинівна –
аспірантка відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
E-mail: kultura-slova@ukr.net

Heading: Researches
Language: Ukrainian

Abstract: Стаття присвячена проблемі фонетичної варіантності в історії української мови. Розглянуто основні теоретичні і практичні нормотворчі положення визначних мовних особистостей межі століть – І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного,  Б. Грінченка, О. Кобилянської, В. Стефаника, Б. Лепкого та М. Коцюбинського. Проаналізовано функціонування найпоширеніших видів фонетичних варіантів консонантного типу, зокрема спричинених асимілятивними процесами, епентезою, дієрезою,  протезою. Визначено зумовленість мови практик прозаїків щодо вживання паралельних форм та лінгвальними й екстралінгвальними чинниками.

Ключові слова: фонетична варіантність, консонантні фонетичні варіанти, мовна норма, лексична варіантність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. Київ, 1980.
2. Дзендзелівський Й.О. Синкопа. Українська мова. Енциклопедія. Київ, 2000. С. 584.
3. Кравченко М.В. Мова і стиль творів Бориса Грінченка: автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 2001. 20 с.
4. Матвіяс І.Г. Особливості фонетичної системи в західноукраїнському варіанті літературної мови. Мовознавство. 2011. №4. С. 17 – 21.
5. Пилипенко Є.М. Діалектне     джерело      мови     прозових      творів    І. Нечуя-Левицького. Дивослово. 2003. №11. С. 46 – 51.
6. Тараненко О.О. Алегроформи. Українська мова. Енциклопедія. Київ, 2000. С.18.
7. Тимченко Є. Українська граматика. Київ, 1917. С. 27 – 28.
8. Чапленко В. Історія нової української літературної мови (XVII – 1917 р.). Нью-Йорк, 1955.