Cучасна українська академічна лінгвостилістика: стратегії інтегративного розвитку

Анотація: Стаття пропонує аналітичний огляд результатів роботи відділу стилістики та культури мови впродовж 1991–2021 років. Увагу зосереджено на публікаціях дослідників, у яких розширено об’єкти лінгвостилістичного аналізу, обґрунтовано розбудову терміносистеми української лінгвостилістики. Подано оновлене тлумачення базового терміна «стиль», розширено тлумачення понять «культура мови», «норма», «літературний стандарт». Окреслено внесок співробітників відділу в дослідження структурно-рівневої та інтегративної лінгвостилістики. Названо етапні праці, що визначили зв’язок цієї галузі мовознавства з історією функціонування в українській літературній  мові різних стилів, засвідчили значення історичної стилістики.

Ідеться про перспективи розвитку української академічної лінгвостилістики в контексті інструментарію сучасної гуманітаристики. Виокремлено інтердисциплінарні аспекти функціонально-стильових та жанрово-стилістичних досліджень: лінгвокультурологія, лінгвофольклористика, лінгвософія, лінгвоперсонологія, лінгвоконфліктологія, дискурсологія, медіастилістика, юридична лінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика, лінгвістична експертиза. Наголошено на важливості розвитку цифрових методів опрацювання текстів української літературної мови, на потребі створення лексикографічних джерел стилістичного термінознавства, на розширенні аспектів стилістичної лексикографії.

Ключові слова: лінгвостилістика, стиль, культура мови, норма, інтердисциплінарність, метод дослідження, інтегративна лінгвостилістика.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бибик, С.П. (2010). Оповідність в українській художній прозі. Луганськ.
2. Бибик, С.П. (2013). Усна літературна мова в українській культурі повсякдення. Ніжин.
3. Бибик, С.П. (2018). Ідеалема «пам’ять» у лінгвософії Олеся Гончара (на матеріалі мови роману «Тронка»). Культура слова, 88, 105–117.
4. Бибик, С.П. (2019). Iсторична стилiстика – iнструмент дослiдження культурної пам’ятi слова. Stylistyka, XXVIII, 55–65.
5. Бибик, С.П. (2019). Ідеалема «свій – чужий» у мовомисленні українського мігранта (на матеріалі роману А. Чапая «Понаїхали»). Культура слова, 90, 30–45.
6. Бибик, С.П. та ін. (2007). Українська лінгвостилістика ХХ – початку ХХІ ст. Система понять і бібліографічні джерела. Київ.
7. Ганжа, А.Ю. (2019). Архітектоніка лінгвального контенту проєкту «Безкінечна подорож, або Енеїда». Культура слова, 91, 77–
8. Ганжа, А.Ю. (2020). Лінгвософська рецепція декодування документального кінотексту (на прикладі фільмів про Лесю Українку). Культура слова, 93, 134–
9. Єрмоленко С.Я. (1987). Фольклор і літературна мова. Київ.
10. Єрмоленко, С.Я. (1998). Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик. Мовознавство, 2/3, 25–36.
11. Єрмоленко, С.Я. (1999) (ред.). Najnowsze dzieje języków słowiańskich: Українська мова.
12. Єрмоленко, С.Я. (1999). Нариси з української словесності: стилістика і культура мови. Київ.
13. Єрмоленко, С.Я. (2001). Літературна норма в часовому і просторовому вимірі. Культура слова, 57–58, 3–9.
14. Єрмоленко, С.Я. (2007). Мова і українознавчий світогляд. Київ.
15. Єрмоленко, С.Я. (2009). Мовно-естетичні знаки української культури. Київ.
16. Єрмоленко, С.Я. (2013). Засоби масової комунікації і мовна свідомість сучасного українця. Культура слова, 79, 123–125.
17. Єрмоленко, С.Я. (2014). Мовно-естетичний канон художньої прози Михайла Коцюбинського. Культура слова, 81, 6–15.
18. Єрмоленко, С.Я. (2014). Філософія мови Тараса Шевченка. Українська мова, 2, 3–18.
19. Єрмоленко, С.Я. (2015). Народнорозмовна основа мовно-естетичного канону поезії Тараса Шевченка. Українська мова, 4, 26–35.
20. Єрмоленко, С.Я. (2016). Мовно-естетичний канон поезії Тараса Шевченка в українській літературній мові. Stylistyka, XXV, 499–512.
21. Єрмоленко, С.Я. (2017). Лінгвостилістика в контексті загального мовознавства. Мовознавство, 4, 18–27.
22. Єрмоленко, С.Я. (2017). Українська мова в науковому світогляді Михайла Грушевського. Харків.
23. Єрмоленко, С.Я. (2018). Українська мова в науковому світогляді Миколи Костомарова: історично-культурний дискурс. ІХ Міжнародний конгрес україністів: Зб. наукових статей, 3–13. Київ.
24. Єрмоленко, С.Я. (2018). Філософія мови Олеся Гончара. Культура слова, 88, 9–29.
25. Єрмоленко, С.Я. (2019). Лінгвософія національного гумору. Культура слова, 91, 5–
26. Єрмоленко, С.Я. та ін. (2013). Літературна норма і мовна практика. Ніжин.
27. Єрмоленко, С.Я. та ін. (2016). Територія мови Тараса Шевченка. Київ.
28. Єрмоленко, С.Я., Дзюбишина-Мельник, Н.Я. (1993). Нові тенденції у загальнолітературній нормі української мови. Języki słowiańskie wobec wspolczesnych przemian w krajach Europy środkowej і wschodniej, 199–204. Ороlе.
29. Карпенко, Ю. (2001). Найновіші ідеї… (Рец. на працю: Najnowsze dzieje jezyków słowiańskich: Українська мова / red. nauk. Svitlana Jermolenko. – Opole: Universytet Opolski – Instytut Filologii Polskiej, 1999. – 345 c.). Мовознавство, 2, 77–80.
30. Коць, Т. (2001). Основні засади конфесійного стилетворення української мови (кінця ХІХ – початку ХХ ст.). Рідний край, 2(5), 40–43.
31. Коць, Т. (2002). Українська лінгвостилістика про конфесійний стиль української мови. Слово. Стиль. Норма, 18–24. Київ.
32. Коць, Т.А. (2010). Літературна норма у функціонально-стильовій і структурній парадигмі. Київ.
33. Коць, Т.А. (2018). Українське слово в пресі кiнця ХIХ – початку ХХІ ст.: динаміка літературної норми. Київ.
34. Коць, Т.А. (2019). Лінгвософія війни і миру в мовно-інформаційному просторі сьогодення. Культура слова, 90, 132–149.
35. Коць, Т.А. (2019). Лінгвософія гумору в журналі «Перець». Культура слова, 91, 122–133.
36. Коць, Т.А. (2021). Комунікативно-прагматичні ознаки журналістського дискурсу в аспекті аксіології. Мовознавство, 2, 55–66.
37. Матвіяс, І.Г. (1998). Варіанти української літературної мови. Київ.
38. Матвіяс, І.Г. (2008). Відображення особливостей говорів у мові української художньої літератури. Мовознавство, 6, 3–12.
39. Мельничук, О.С. (1997). Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мовознавства. Мовознавство, 2–3, 3–19.
40. Мех, Н.О. (2001). Структура лексико-семантичного поля «мова-слово» в українській поетичній мові ХІХ – поч. ХХ ст. Київ.
41. Мех, Н.О. (2008). Інтерпретація концептів слово, мова в українській культурній традиції. Київ.
42. Мех, Н.О. (2011). Лінгвокультурологема ЛОГОС у науковій, релігійній та художній картинах світу. Київ.
43. Русанівський, В.М. (2002). У слові – вічність. (Мова творів Т.Г. Шевченка). Київ.
44. Сологуб, Н.М. (1991). Мовний світ Олеся Гончара. Київ.
45. Сологуб, Н.М. (1993). Біблійні образи в художній творчості І. Багряного. Мовознавство, 1, 43–47.
46. Сологуб, Н.М. (1999). Мовний портрет Яра Славутича. Київ; Вінніпег.
47. Ставицька, Л.О. (2000). Естетика слова в українській поезії 10–30-х рр. ХХ ст. Київ.
48. Сюта, Г.М. (2010). Лінгвосвіт поезії авторів Нью-Йоркської групи. Київ.
49. Сюта, Г.М. (2016). Nihil novi sub solis… (Ідеї трактату І. Франка «Із секретів поетичної творчості» в осмисленні через століття). Культура слова, 85, 26–33.
50. Сюта, Г.М. (2017). Цитатний тезаурус української поетичної мови ХХ століття. Київ.
51. Сюта, Г.М. (2020). Елітарність і загальносприйнятність поетичної мови Ліни Костенко. Культура слова, 92, 87–100.
52. Чемеркін, С.Г. (2009). Українська мова в Інтернеті: позамовні та внутрішньо-структурні процеси. Київ.