В.І. КУЗЬМЕНКО, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри східноєвропейських мов
Національна академія Служби безпеки України
вул. Михайла Максимовича, 22, м. Київ, 03195
E-mail: kuzmenko-vi@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-2402-1493
Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська
Анотація: У статті з’ясовано, як мовні засоби забезпечують узгодження дій, пояснення рішень і підтримання інституційної єдности в умовах гібридних загроз. На матеріалі текстів відкритої внутрішньоінституційної комунікації сектору безпеки і оборони України проаналізовано засоби адресації, вираження директивности, категоризації, пояснення та консолідації. Виокремлено й схарактеризовано ключові механізми їх реалізації (регулятивно-директивний, номінативно-категоризаційний, пояснювально-аргументативний та ідентифікаційно-консолідаційний). Продемонстровано, як вибір цих механізмів корелює з комунікативною ситуацією та прагматичною метою повідомлення.
Ключові слова: внутрішні комунікації, сектор безпеки і оборони, лексичні маркери, наратив, мовна практика, інституційний дискурс, інформаційна (гібридна) війна, гібридні загрози.
ЛІТЕРАТУРА
Безугла Л.Р. (2009). Діалог, діалогічний текст та діалогічний дискурс. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 867 (60), 7–14.
Жуйкова М.В. (2021). Еволюція національної ідентичності Агатангела Кримського та мовні маркери МИ і НАШ. Східний світ, 2 (111), 23–38. https://doi.org/10.15407/orientw2021.02.023
Компанцева Л.Ф. (2020). Лінгвістична експертиза соціальних мереж в умовах гібридних викликів національній безпеці України. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 40, 119–139. https://doi.org/10.17721/APULTP.2020.40.119-139
Кузнєцова Г.В. (2021). Політичний дискурс у східноєвропейському мовознавстві: аспект адресата. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки, 1 (94), 68–78. https://doi.org/10.35433/philology.1(94).2021.68-78
Скорофатова А.О. (2024). Деонтична модальність та категорія перформативності в аспекті лінгвістики правового тексту. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 49, 46–60. https://doi.org/10.17721/APULTP.2024.49.46-60
Сюта Г.М. (2025). Українська мова у військовому середовищі – реалії сьогодення. Українська мова, 4 (96), 69–73. https://surl.li/oylvkx (дата звернення: 29.06.2026).
Храбан Т. (2022). Дискурсивна стратегія дослідження сучасного українського неінституційного військового дискурсу. Соціальні комунікації: теорія і практика, 2, 157–169. https://doi.org/10.51423/2524-0471-2021-13-2-3
Izak M., Case P., Ybema S. (2024). Communication in organizations: An overview and provocations. International Journal of Management Reviews, 26 (4), 628–648. https://doi.org/10.1111/ijmr.12374
Marra M., Dawson S. (2021). Workplace and institutional discourse. M. Haugh, D.Z. Kádár, M. Terkourafi (Eds.), The Cambridge handbook of sociopragmatics (pp. 475–495). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781108954105.025
Статтю отримано 28.07.2026 Статтю схвалено 14.10.2026 Статтю опубліковано 02.11.2026