Українська історична дериватологія в контексті славістики: проблеми і перспективи
Р.О. КОЦА, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001
E-mail: rgomonai@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-2074-2250
Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська
Анотація: У статті простежено розвиток української історичної дериватології як важливого складника славістики. Проаналізовано основні концепції, методологічні підходи та проблеми, що виникають під час аналізу словотворчих процесів у діахронному аспекті. Особливу увагу приділено внеску українських та зарубіжних лінгвістів у розвиток теорії та методології вивчення історичного словотвору, а також окреслено перспективи подальших досліджень у цій галузі. Доведено, що сучасні тенденції розвитку історичної дериватології потребують застосування різних підходів до опису процесів словотворення, їх інтеграції для повної та всебічної характеристики словотвірної системи української мови.
Ключові слова: історична дериватологія, словотворення, діахронний словотвірний аналіз, дериватологічна концепція, лінгвоукраїністика, славістика.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ЛМ – Лилјана Макаријоска. Институт за македонски јазик «Крсте Мисирков»– Скопје. https://surl.li/ztlpms (дата звернення: 19.03.2025).
IHJJ – Odjel za povijest hrvatskoga jezika. Institut za hrvatski jezik i jezikoslovlje. Zagreb. https://surl.li/qockdy (дата звернення: 19.03.2025).
ЛІТЕРАТУРА
Абаев В.И. (1986). Языкознание описательное и объяснительное. О классификации наук. Вопросы языкознания, 2, 27–39.
Андријевска Н. (2009). Зборообразувањето во Крнинскиот дамаскин. Скопје: Институт за македонски јазик «Крсте Мисирков».
Андријевска Н. (2018). Прилози за македонската глаголска префиксација – традиција и континуитет. Скопjе: Книгоиздателството МИ-АН.
Бевзенко С.П. (1960). Історична морфологія української мови. Ужгород: Закарпатське обласне видавництво.
Білоусенко П.І. (1992). Нульсуфіксальне творення віддієслівних іменників у давньоруській мові. Вісник Київського університету, 8, 86–95.
Білоусенко П.І. (1993). Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). Київ: КДПІ.
Білоусенко П.І. (2000). Проблеми і перспективи вивчення динаміки нульсуфіксальної деривації. Ономастика і апелятиви: збірник наукових праць (вип. 11, с. 10–14). Дніпропетровськ: ДДУ.
Білоусенко П.І., Німчук В.В. (2002). Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця). Запоріжжя – Київ: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Білоусенко П.І., Німчук В.В. (2009). Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина). Запоріжжя – Ялта – Київ: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Білоусенко П.І., Іншакова І.О., Качайло К.А., Меркулова О.В., Стовбур Л.М. (2010). Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси). Запоріжжя – Кривий Ріг: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Білоусенко П.І., Німчук В.В. (2013). Історія української мови. Словотвір [ч. 1: Іменник (проспект)]. Запоріжжя.
Білоусенко П. (2014). Підсумки і перспективи дослідження динаміки афіксальної деривації українського іменника. Українська мова, 4, 145–154.
Білоусенко П.І. (2015а). До питання про витоки нульсуфіксальної деривації іменника (суфікс –ja). Рідне слово в етнокультурному вимірі, 1, 34–42.
Білоусенко П.І. (2015б). Праслов’янські витоки нульсуфіксальної деривації українського іменника. В.М. Мойсієнко (ред.), Український глотогенез: Матеріали міжнародної наукової конференції (с. 200–215). Житомир: Полісся.
Білоусенко П.І. (2015в). Протонульсуфіксальні деривати в праслов’янській мові (іменники з суфіксом-флексією -ь < -ĭ). Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Лінгвістика, 23, 6–11.
Білоусенко П.І. (2016). Теоретичні засади дослідження динаміки нульсуфіксальної деривації іменника. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, 1, 80–92.
Білоусенко П. (2018). Історичний словотвір іменника на шляху від ілюстративного до пояснювального мовознавства. Українська мова, 1, 38–50. https://doi.org/10.15407/ukrmova2018.01.038
Білоусенко П.І. (2020а). Лексико-словотвірні типи нульсуфіксальних дериватів в українській мові ХІ–ХІІІ ст. Мовознавство, 5, 3–14.
Білоусенко П.І. (2020б). Лексико-словотвірні типи нульсуфіксальних іменників в українській мові ХІ–ХІІІ ст. (деривати чоловічого роду). Українська мова, 3, 3–17. https://doi.org/10.15407/ukrmova2020.03.003
Білоусенко П.І. (2020в). Нариси з українського словотворення (суфікс -чина / -щина). Київ – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Білоусенко П.І. (2021а). Історичний словотвір української мови. Іменник. Прислівник: посібник. Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Білоусенко П.І. (2021б). Формування лексико-словотвірних типів нульсуфіксальних дериватів в історії української мови (номени живої природи). Рідне слово в етнокультурному вимірі, 6, 4–21.
Білоусенко П.І., Бойко Л.П., Тернова А.І. (2021). Нариси з історії українського словотворення (іменники pluralia tantum). Запоріжжя – Київ: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Брус М.П. (2019). Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування. Івано-Франківськ: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».
Булаховський Л.А. (ред.). (1951). Курс сучасної української літературної мови (т. 1). Київ: Радянська школа.
Буслаев Ф.И. (1959). Историческая грамматика русского языка. Москва: Учпедгиз.
Валюх З. (2011). Нове дослідження з історичної дериватології. [Рецензія на: П.І. Білоусенко, О.І. Іншакова, К.А. Качайло, О.В. Меркулова, Л.М. Стовбур. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси)]. Українська мова, 3, 119–124.
Грищенко А.П. (1978). Прикметник в українській мові. Київ: Наукова думка.
Гумецька Л.Л. (1958). Нарис словотворчої системи української актової мови XIV–XV ст. Київ: Вид-во АН УРСР.
Ґрещук В.В. (1995). Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Плай.
Ґрещук В. (2016). Моделювання процесу творення слова в дериватології. Граматичні студії, 2, 92–96.
Даценко І.Б. (2014). Історія формування прислівників місця української мови. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Драгићевић Р. (2020). Граматика у огледалу семантике. Београд: Чигоја штампа.
Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П. (2008). Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Ковалик І.І. (1958). Вчення про словотвір: у 2 вип. (вип. 1). Львів.
Ковалик І.І. (1961). Вчення про словотвір: у 2 вип. (вип. 2). Львів.
Костич Л.М. (2004). Історія суфіксальної деривації якісних прикметників української мови. Київ: ВПЦ «Київський університет».
Костич Л.М. (2013). Суфіксальна деривація відносних прикметників української мови: навчальний посібник для студентів-філологів. Київ.
Костич Л.М., Коца Р.О., Німчук В.В. (2016). Історія української мови. Словотвір [ч. ІІ: Прикметник (проспект)]. Київ.
Костич Л.М. (2020). Прикметниковий словотвір: діахронно-синхронний аспект: навчальний посібник. Київ: Майстер Книг.
Коца Р.О. (2017). Формування префіксальної та конфіксальної систем прикметника української мови (XI–XX ст.). Київ: Наукова думка.
Коца Р.О. (2021). Динаміка лексико-словотвірних типів складних прикметників в українській мові. Ужгород: ФОП Сабов А.М.
Кочерга Г. (2012). Історична дериватологія української мови в когнітивному вимірі. Слов’янський збірник (вип. 17, ч. 2, с. 90–95). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Кровицька О. (2002). Назви осіб в українській мовній традиції XVI–XVIII ст.: семантика і словотвір. Львів: Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України.
Лесюк М.П. (2007). Дослідження словотвору на рівні словотвірних гнізд. Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філологія, 15–18, 212–216.
Ліпич В.М. (2007). Нариси з історії українського словотворення (композитно-суфіксальна деривація іменників ХІ–ХVIII ст.). Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД».
Ліпич В.М., Правда Н.М. (2016). Нариси з історії українського словотворення (композитно-суфіксальна деривація іменників). Бердянськ: ФОП Ткачук О.В.
Макаријоска Л. (2002). Девербативните именки во македонските црковнословенски ракописи. Скопје: Институт за македонски јазик «Крсте Мисирков».
Макаријоска Л. (2009). Студии од историското зборообразување: Посебни изданија. Скопје.
Макаријоска Л., Павлеска-Георгиевска Б. (2013). Називи за лица во македонските средновековни текстови. Скопје.
Малюга Н.М. (2014). Вивчення словотворення в контексті історичної стилістики. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Філологічні студії, 10, 83–92.
Мельничук О.С. (ред.). (1966). Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. Київ: Наукова думка.
Мельничук А.С. (1968). Корень *kes– и его разновидности в лексике славянских и других индоевропейских языков. Этимология 1966 (с. 194–240). Москва: Наука.
Мельничук А.С. (1978). Этимологическое гнездо с корнем *u̯ei- в славянских и других индоевропейских языках. Доклад на VIII Международном съезде славистов. Киев.
Мельничук А.С. (ред.). (1986). Историческая типология славянских языков: Фонетика. Словообразование. Лексика и фразеология. Киев: Наукова думка.
Мострова Т. (1983). Nomina agentis в Шестоднева на Йоан Екзарх в съпоставка със старобългарските паметници. Български език, 2, 101–108.
Мострова Т. (2015). Словообразувателни тенденции в развитието на българския книжовен език през Средновековието (Кирило-Методиевите традиции в паметници от ХІV в.). София.
Мурдаров Вл. (1983). Съвременни словообразувателни процеси: очерк върху българското словообразуване. София: Наука и изкуство.
Накова-Петрова М. (2018). Десубстантивните названия в ръкописи от XIV век [дис. … докт. филол. наук]. Благоевград.
Німчук В.В. (ред.). (1978). Історія української мови. Морфологія. Київ: Наукова думка.
Перчеклийски Л. (2008). Словообразувателни категории и типове при съществителните имена в Троянския Дамаскин от XVII век. Благоевград: УИ «Неофит Рилски».
Перчеклийски Л. (2011). Словообразуване на Nomina abstracta в Евангелски паметници от X и XI век. Благоевград: УИ «Неофит Рилски».
Петков П. (2015). Лексика и словообразуване в старобългарския превод на Египетския патерик [дис. … докт. филол. наук]. София.
Радева В. (1987). Българското словообразуване. София: УИ «Св. Климент Охридски».
Радовић-Тешић М., Ломпар В. (2000). Библиографиjа радова из морфологиjе и творбе речи (1950–2000). Наш jезик, XXXIII/3–4, 345–379.
Радовић-Тешић М. (2002). Именице с префиксима у српском језику. Београд: Институт за српски језик САНУ.
Самійленко С.П. (1964). Нариси з історичної морфології української мови (ч. 1). Київ: Радянська школа.
Самійленко С.П. (1970). Нариси з історичної морфології української мови (ч. 2). Київ: Вища школа.
Селігей П.О. (2014). Етимологічний словник запозичених суфіксів і суфіксоїдів в українській мові. Київ: Академперіодика.
Семенюк С.П. (2000). Формування словотвірної структури іменників з модифікаційним значенням жіночої статі в новій українській мові [дис. … канд. філол. наук]. Запоріжжя.
Семеренко Г.В. (2020). Історія суфіксального творення іменників із демінутивним і гіпокористичним значеннями в українській мові. Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Сіроштан Т.В. (2016). Нариси з історії українського словотворення (nomina loci кінця XVII – початку XXI ст.). Запоріжжя – Мелітополь: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Смаль-Стоцький Р. (1925). Нарис словотвору прикметників української мови. Прага: Накладом Українського Університету в Празі.
Смаль-Стоцький Р. (1926). Значення українських прикметників. Варшава: Накладня Лєона Ідзіковського.
Смаль-Стоцький Р. (1929). Примітивний словотвір. Варшава.
Стоянов Ст. (1977). Словообразуването в българския език. I. Имена. София: Народна просвета.
Таран А. (2011). Конкурування номінацій у сучасній українській літературній мові: тенденції стабілізації нової лексики. Черкаси.
Тилик О.Ф. (2006). Іменники зі значенням подібності: способи творення та сфери використання [дис. … канд. філол. наук]. Запоріжжя.
Толстой Н.И. (ред.). (1962). IV Международный съезд славистов: Материалы дискуссии. Т. 2: Проблемы славянского языкознания. Москва: Изд-во АН СССР.
Христенок В.Ф. (1995). Динаміка аугментативного пейоративного словотвору іменника в українській мові [дис. … канд. філол. наук]. Київ.
Черниш Т.О. (2003). Слов’янська лексика в історико-етимологічному висвітленні (гніздовий підхід). Київ.
Ћорић Б. (2008). Традиционално и ново у творбеноj терминологиjи. Гласник одjељења умjетности, 26, 13–40.
Ћорић Б. (2020). Нови прилог библиографији творбе речи. Научни састанак слависта у Вукове дане, 49 (3), 139–209.
Шатковски Я. (1987). Nomina loci в старобългарския език. Кирило-Методиевски студии, 4, 242–249.
Штанденко У.М. (2008). Відіменний суфіксальний словотвір дієслів у староукраїнській мові XIV–XVIII ст. Київ: Інститут української мови НАН України.
Brodowska-Honowska M. (1967). Zarys klasyfikacji polskich derywatów. Wrocław: Wydawnictwo PAN.
Długosz-Kurczabowa К., Dubisz S. (1999). Gramatyka historyczna języka polskiego: słowotwórstwo. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego.
Dokulil M. (1962). Tvoření slov v češtině. 1: Teorie odvozování slov. Praha: Nakladatelství Československé akademie věd.
Doroszewski W. (1962). Kategorie słowotwórcze. Studia i szkice językoznawcze (s. 205–222.). Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
Doroszewski W. (1963а). Podstawy gramatyki polskiej. Część I. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
Doroszewski W. (1963b). Syntaktyczne podstawy słowotwórstwa. Z polskich studiów slawistycznych. Seria 2. Językoznawstwo (s. 65–78). Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
Furdík J. (1971). Zo slovotvorného vývoja slovenčiny. Bratislava: Slovenské pedagogické nakladateľstvo.
Grzegorczykówa R., Puzynina J. (1979). Słowotwórstwo współczesnego języka polskiego. Rzeczowniki sufiksalne rodzime. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
Habovštiaková K. (1987). Slovná zásoba spisovnej slovenčiny z vývinového hľadiska. Nitra: Pedagogická fakulta v Nitre.
Hauser P. (1979). Tvoření podstatných jmen v době národního obrození. Brno: Univerzita J.E. Purkyně.
Horecký J. (1959). Slovotvorná sústava slovenčiny: podstatné meno. Prídavné meno. Sloveso. Bratislava: Vydavateľstvo SAV.
Janowska A. (2020). Problemy opisu staropolskiej derywacji czasownikowej. Ling Varia, 15, 1 (29), 135–144.
Janowska A., Pastuchowa M. (2005). Słowotwórstwo czasowników staropolskich. Stan i tendencje rozwojowe. Kraków: Wydawnictwo Universitas.
Kalinová Z. (2019). Vývojová linie slovesných adjektiv [Dis. … Ph.D.]. České Budějovice.
Kępińska A. (2018). Słowotwórstwo w badaniach Krystyny Długosz-Kurczabowej. Poradnik językowy, 1, 17–30.
Kleszczowa K. (Red.). (1996). Słowotwórstwo języka doby staropolskiej: przegląd formacji rzeczownikowych. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego.
Kleszczowa K. (1998). Staropolskie kategorie słowotwórcze i ich perspektywiczna ewolucja: Rzeczowniki. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego.
Kleszczowa K. (2003). Staropolskie derywaty przymiotnikowe i ich perspektywiczna ewolucja. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego.
Kleszczowa K. (2007). Słowotwórstwo gniazdowe na usługach lingwistyki diachronicznej. Rozprawy Komisji Językowej Łódzkiego Towarzystwa Naukowego, 52, 59–72.
Kleszczowa K. (2012). Tajemnice dynamiki języka. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego.
Klimešová M. (2018). Typy adverbií v jazyce barokních textů a jejich vývoj [Dis. … Ph.D.]. České Budějovice.
Knapik K. (2010). Gniazdo słowotwórcze czasownika mniemać w historii języka polskiego. Poznańskie Studia Językoznawcze. Seria językoznawcza, 17 (37), 193–203.
Kondrašov N.A. (1974). Vznik a začiatky spisovnej slovenčiny. Bratislava: Vydavateľstvo “Veda”.
Krupianka A. (1979). Czasowniki z przedrostkami przestrzennymi w polszczyźnie XVIII wieku. Warszawa – Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
Lamprecht A., Šlosar D., Bauer J. (1986). Historická mluvnice češtiny. Praha: Státní pedagogické nakladatelství.
Matasović R. (2014). Slavic nominal word-formation: Proto-Indo-European origins and historical development. Heidelberg: Winter.
Mitrenga B. (2009). Gniazdo słowotwórcze czasownika śniadać. M. Skarżyński, A. Czelakowska, Język z różnych stron widziany (s. 201–208). Kraków: Księgarnia Akademicka.
Mitrenga B. (2010). Gniazdo słowotwórcze przymiotnika gorzki w historii języka polskiego. A. Rejter, Bogactwo polszczyzny w świetle jej historii (t. 3, s. 13–24). Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego.
Nejedlý P. (2019). Slovotvorný vývoj deverbálních substantiv ve staré a střední češtině. Praha: Academia.
Puzynina J. (1976). O dorobku i perspektywach badawczych słowotwórstwa historycznego języka polskiego. Prace Filologiczne, XXVI, 155–179.
Rozwadowski J. (1960). Wybór pism (t. 3: Językoznawstwo ogólne). Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.
Rusínová Z. (1984). Tvoření staročeských adverbi. Brno: Univerzita J.E. Purkyně.
Šlosar D. (1981). Slovotvorný vývoj českého slovesa. Brno: Univerzita J.E. Purkyně.
Šlosar D. (1999). Česká kompozita diachronně. Brno: Masarykova univerzita.
Topolińska Z. (2015). Zmiana perspektywy. Gawęda nie tylko językoznawcza. Kraków: Polska Akademia Umiejętności.
Topolińska Z. (2020). Derywacja semantyczna, czyli o słowotwórstwie inaczej. Prace Filologiczne, 75 (2), 313–317.
Topolińska Z. (2021). Derywacja semantyczna od ps. *vol– w języku polskim i macedońskim. Linguistica Copernicana, 18, 205–209.
Topolińska Z. (2022). Derywacja semantyczna (i formalna) od prasłowiańskiego rdzenia *by– na gruncie polskim. Linguistica Copernicana, 18, 201–204.
Vachek J. (1962). První česká teorie odvozování slov. Slovo a slovesnost, 23, 205–211.
Waśkowski K. (2014). Gniazdo słowotwórcze w badaniach historycznojęzykowych (na materiale leksyki animalistycznej). D. Lipiński, K. Witczak (red.), Badania diachroniczne w Polsce (s. 97–112). Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego.
Waszakowa K. (1993). Słowotwórstwo współczesnego języka polskiego. Rzeczowniki z formantami paradygmatycznymi. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego.
Waszakowa K. (1994). Słowotwórstwo współczesnego języka polskiego: rzeczowniki sufiksalne obce. Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego.
Wierzchoń P. (2010). Lingwochronografia na usługach słowotwórstwa gniazdowego. Kwartalnik Językoznawczy, 1, 56–70.
Wolińska O. (1994). Możliwości zastosowania opisu gniazdowego w diachronii. Poradnik Językowy, 5–6, 63–69.