Універбація: спосіб українського словотворення чи різновид вторинної номінації
І.В. ДЕНИСОВЕЦЬ, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри психології та педагогіки
Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
пр. Віталія Грицаєнка, 24, м. Полтава, 36000
E-mail: denysovets.ira@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-1424-1652
Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська
Анотація: У статті досліджено історію виокремлення та тлумачення універбації в українському мовознавстві на тлі її вивчення в європейському та слов’янському мовознавстві. Простежено спільну для них тенденцію вживати термін універбація для загального позначення всіх способів компресійного словотворення від аналітичних найменувань. Констатовано термінну невпорядкованість явища універбації, подано терміни-синоніми. Виокремлено два основних підходи до трактування статусу універбації: як способу словотворення загалом або лише суфіксального словотворення і як різновиду вторинної номінації, пов’язаного із трансформацією розгорнутої синтаксичної конструкції (перифрази деривата) у словесне найменування. Зроблено висновок про універбацію як спосіб творення однослівних назв від аналітичних конструкцій – атрибутивних словосполучень та прийменниково-відмінкових форм.
Ключові слова: універбація, семантична конденсація, компресійне словотворення, суфіксальне словотворення, вторинна номінація, універби, аналітичні найменування.
ЛІТЕРАТУРА
Вакарюк Л.О., Панцьо С.Є. (2007). Український словотвір у термінах: словник-довідник. Тернопіль: Джура.
Виноградов В.В. (1975). Вопросы современного русского словообразования. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. Москва: Просвещение.
Винокур Т.Г. (1965). Об эллиптическом словоупотреблении в современной разговорной речи. Развитие лексики современного русского языка (с. 29–38). Москва: Наука.
Віняр Г. (1997). Способи універбації складених найменувань у мовленні. Складні питання вузівського курсу української мови (с. 30–37). Кривий Ріг.
Вовченко О.О. (2006). Компресія на словотвірному рівні: структурний та семантичний аспекти. Актуальні проблеми філології і методики викладання мов, 4, 22–27.
Горпинич В.О. (1999). Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. Київ: Вища школа.
Гримашевич Г.І. (2023). Морфемологія та дериватологія. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка.
Ґрещук В.В. (1989). Універбація в лексиці української народнорозмовної мови. Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики народнорозмовної мови. Тези доповідей та повідомлень (с. 45–46). Ужгород.
Ґрещук В.В. (1995). Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Плай.
Думчак І.М. (1998). Універбація в українській мові [автореф. дис. … канд. філол. наук]. Івано-Франківськ.
Думчак І.М. (2014). Суфіксальна універбація в гуцульському говорі. Прикарпатський вісник НТШ. Слово, 2 (26), 17–21.
Жовтобрюх М.А. (ред.). (1979). Словотвір сучасної української літературної мови. Київ: Наукова думка.
Загнітко А. (2012). Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. Донецьк: ДонНУ.
Земская Е.А. (1973). Современный русский язык. Словообразование. Москва: Просвещение.
Исаченко А. (1958). К вопросу о структурной типологии словарного состава славянских литературных языков. Slavia, XXVII (3), 334–352.
Карпіловська Є.А. (2018). Універбація в колі інших способів мовної компресії. Univerbacija / Univerbizacija u slavenskim jezicima, 169–180. Sarajevo.
Клименко Н.Ф. (2007). Універбація. Українська мова. Енциклопедія. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана.
Кубрякова Е.С. (1981). Типы языковых значений: семантика производного слова. Москва: Наука.
Лагута Т.М., Вержанська О.М. (2015). Універбація як вид компресивного словотвору. Проблемы и перспективы языковой подготовки иностранных студентов: материалы Х Международной научно-практической конференции (с. 132–135). Харьков: ХНАДУ.
Лопатин В.В. (1978). Суффиксальная универбация и смежные явления в сфере образования новых слов. Новые слова и словари новых слов (с. 72–80). Ленинград: Наука.
Навальна М.І. (2009). Універбати в мові сучасної української періодики. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. Міжвуз. зб. наук. ст., XXI, 599–606.
Нелюба А.М. (1992). Універбація як вторинний спосіб найменування реалій. Лінгвістичні дослідження. Збірник наукових праць, 2, 67–71.
Нелюба А.М. (2007). Явища економії в словотвірній номінації української мови. Харків.
Олексенко В.П. (2010). Суфіксальна універбація в контексті усного мовлення. Печатное слово, 4 (38), 51–60.
Сахарный Л.В. (1977). Структура слова-универба и контекст. Словообразовательные и семантико-синтаксические процессы в языке. Пермь: Изд-во Перм. гос. ун-та.
Сидоренко О.М. (1992). Про поняття універбізації в сучасному слов’янському мовознавстві. Мовознавство, 4, 42–47.
Стишов О.А. (2003). Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації). Київ: КНЛУ.
Тараненко О.О. (2007). Конденсація. Українська мова. Енциклопедія. Київ: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана.
Цигвінцева Ю.О. (2021). Ресурси та способи неосемантизації сучасної української лексики. Українська мова, 3 (79), 121–136. https://doi.org/10.15407/ukrmova2021.03.121
Шаряк О.М. (2018). Тлумачення терміну «універбація» в сучасному мовознавстві. Закарпатські філологічні студії, 4, 26–30.
Янко-Триницкая Н.А. (1964). Процессы включения в лексике и словообразовании. Развитие грамматики и лексики современного русского языка (с. 18–35). Москва: Наука.
Brugmann K. (1904). Kurze vergleichende Grammatik der Indogermanischen Sprachen. Auf Grund des fünfbandigen ‘Grindrisses der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen von K. Brumgann und B. Delbrück verfasst. Strassburg: Verlag von Karl J. Trübner.
Dokulil M. (1962). Tvoření slov v češtině. Praha: Nakladatelství Československé akademie věd.
Dyszak А.S. (2019). Z badań nad zjawiskami słowotwórczymi i adaptacyjnymi w najmłodszej polszczyźnie. Język Polski, 3 (99), 18–31. https://doi.org/10.31286/JP.99.3.2
Szczepańska E. (1994). Uniwerbizacja w języku czeskim i polskim. Kraków: Towarzystwo Autorów i Wydawców Prac Naukowych UNIVERSITAS.