Ретроспективний аналіз окйонімікону Запорізької області: досвід укладання історико-етимологічного словника

О.П. КАРПЕНКО, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

E-mail: olga.petrivna.karpenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-5522-2565

Рубрика: Дискусії
Мова статті: українська

Анотація: Статтю присвячено лінгвістичному аналізу ойконімів Запорізької області як частини ойконімікону історичного Запоріжжя. Назви населених пунктів є носіями історичної пам’яті та культурної ідентичності, відображають процеси колонізації, етнічні контакти, соціально-економічні й політичні зміни в регіоні. Критичне зіставлення історичних форм сприяє уточненню хронології появи та зміни назв, окресленню історичних пластів ойконімів – від архаїчних козацьких до колонізаційних (німецьких, менонітських, болгарських, єврейських) і радянських, позначених ідеологізацією та масовими перейменуваннями. Дослідження спрямоване на реалістичне відтворення змін у назвах залежно від політичних подій, що зумовлювали як втрату питомих ойконімів, так і повернення первинних назв чи їхніх модифікованих форм.

Ключові слова: ойконім, етимологія, словотвірна модель, антропонім, апелятив.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АР – Атлас Российский. (1745). Атлас Российский, состоящий из девятнадцати специальных карт, представляющих Всероссийскую империю с пограничными землями (№ 7 Малая Таптария с пограничною Киевскою и Белгородскою губерниями. Содержит в себе лежащие около Днепра, Дону и Донца земли, также весь Крым и часть Кубани с Черным морем). Санкт-Петербург. ЦДВІА, ф. ВУА, од. зб. 19836.
АТП 1947 – Попівський М.Ф. (ред.). (1947). Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 р. Київ: Українське видавництво політичної літератури.
АТУ 1987 – Кирненко В.І., Стадник В.І. (ред.). (1987). Українська РСР: Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1987 р. Київ: Головна редакція УРЕ.
ВВР – Відомості Верховної Ради України. (2020). Київ: Парламентське видавництво.
ВЕГ – Подковыров Н.Г. (ред.). (1913). Вся Екатеринославская губерния. Екатеринослав: Типографія Губернського Правління.
ВТК ГШ – Генеральний штаб Червоної армії. (1941). Военно-топографическая карта: УССР. Запорожская область. Масштаб 1:100000.
ВТК ЕТГ – Генеральний штаб. (1865). Военно-топографическая карта Екатеринославской и Таврической губерний. 1865 г. С нанесением железных дорог. Москва: 1919–1920.
ДАТП – Довідник адміністративно-територіального поділу Запорізької області на 1 жовтня 1961 року. (1961). Запоріжжя: Комунар.
Довідник – Запорізьке округове статистичне бюро. (1928). Довідник по населених пунктах Запорізької округи (До округової мапи видання 1928 р.). Запоріжжя.
ІМС Зп. – Петрикін В.І., Зінович І.Є., Киценко М.П. та ін. (ред.). (1970). Історія міст і сіл Української РСР: Запорізька область. Київ: Головна редакція УРЕ.
ИГА – Новицкий Я.П. (1905). История города Александровска (Екатеринославской губернии) в связи с историей возникновения Днепровской линии. 1770–1806. Екатеринослав.
Карта РККА – Рабоче-крестьянская Красная армия. (1941). Карта Рабоче-крестьянской Красной армии. http://www.etomesto.ru/map-atlas_rkka/ (дата звернення: 04.05.2026).
Летопись – Синявський А. (ред.). (1904–1915). Летопись Екатеринославской архивной комиссии. Екатеринослав: Типография Губернского Земства.
НР – Дизендорф В.Ф. (уклад.). (2011). Немцы России: Населенные пункты и места поселения. Энциклопедический словарь. 3-е переработ. Интернет-издание. https://surl.li/mckzfj (дата звернення: 04.05.2026).
ОНМ ЕГ – Центральний статистичний комітет. (1925). Описание населенных мест Екатеринославской губернии на 1-е января 1925 г. Екатеринослав: Типо-Литография Екатерининской ж. д.
ПВРУ 2016 – Верховна Рада України. (2016). Постанова «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 р. Відомості Верховної Ради України, № 24, ст. 497.
ПВРУ 2024 – Верховна Рада України. (2024). Постанова «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 р.
ПІ – Ребро П.П. (ред.). (1999). Повернені імена. Документи, короткі біографічні довідки (про реабілітовані жертви політичних репресій у Запорізькій області) (кн. 2). Запоріжжя: [б.в.].
Россия XIV – Семенов-Тян-Шанский П.П. (ред.). (1910). Россия. Полное географическое описание нашего отечества (т. XIV: Новороссия и Крым). Санкт-Петербург.
СГУ – Непокупний А.П., Стрижак О.С., Цілуйко К.К. (ред.). (1979). Словник гідронімів України. Київ: Наукова думка.
СМИЗК – Эварницкий Д.И. (ред.). (1888). Сборник материалов для истории запорожских казаков. СПб: Типография И.Н. Скороходова.
СНМ Ек. – Вильсон И. (ред.). (1863). Списки населенных мест Российской империи (т. XIII: Екатеринославская губерния с Таганрогским градоначальством по сведениям 1859 года). Санкт-Петербург: Центральный статистический комитет МВД.
СРНГ –  Филин Ф.П., Сороколетов Ф.П., Мызников С.А. (ред.). (1999). Словарь русских народных говоров (вып. 33). Москва – Санкт-Петербург.
ССУМ – Гумецька Л.Л., Керницький І.М. (ред.). (1977). Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. (т. 1). Київ: Наукова думка.
СУМ – Грінченко Б. (1907–1909). Словарь української мови: в 4 т. Київ.

ЛІТЕРАТУРА
Афанасьев-Чужбинский А. (1861). Поездка в Южную Россию (ч. І: Очерки Днепра). Санкт-Петербург.
Бойко А.В. (1998). Военно-топографо-статистическое описание Екатеринославской губернии. Південна Україна XVIII–XIX століття: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ,  (вип. 3, с. 36–59). Запоріжжя.
Бушаков В.А. (2003). Лексичний склад історичної топонімії Криму: монографія. Київ: Вид-во Інституту сходознавства НАН України.
Дружинина Е.И. (1981). Южная Украина в период кризиса феодализма. 1825–1860. Москва: Наука.
Клаус А. (1869). Наши колонии: Опыты и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в России. Санкт-Петербург: Типография В.В. Нусвальта.
Князьков Ю.П. (2006). Запорізька область: історико-географічний і топонімічний словник (вип. 2). Запоріжжя: Тандем-У.
Крилов М. (2002). Пам’ять втрачених сіл (зниклі ойконіми Запоріжжя: 1945–2000). Довідник. Мелітополь: ТОВ «Мелітополь».
Кулинич І.М., Кривець Н.В. (1995). Нариси з історії німецьких колоній в Україні. Київ: Інститут історії України НАН України.
Маштаков П.Л. (1913). Список рек Днепровского бассейна с картой и алфавитным указателем. Санкт-Петербург.
Мюллер В. (2005). Великий німецько-український словник. Київ: Видавничий дім «Чумацький шлях».
Никончук М.В. (1979). Матеріали до лексичного атласу української мови (Правобережне Полісся). Київ: Наукова думка.
Писаревский Г.Г. (1909). Из истории иностранной колонизации в России в XVIII в. (по неизвестным архивным документам). Москва: Печатня А.И. Снегиревой.
Супруненко В. (2007). Запорожский край. Популярная энциклопедия природных и исторических достопримечательностей, традиций и названий. Запоріжжя: Просвіта.
Феодосий Макаревский. (1880). Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия (вып. 1–2). Екатеринослав: Типография Я.М. Чаусского.
Фоменко В. (1969). Звідки ця назва? Дніпропетровськ: Промінь.
Челеби Э. (1961). Книга путешествия. Крым и сопредельные области: Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века. Москва: Институт народов Азии.
Черепанова Е.А. (1984). Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья. Друкарня УВС Сумського облвиконкому.
Шевченко Т. (1961). І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм…  Кобзар (с. 267–275). Київ: Державне видавництво художньої літератури.

Статтю отримано 30.04.2026   Статтю схвалено 26.05.00.2026   Статтю  опубліковано 00.06.2026