Окання і акання в українсько-російському змішаному мовленні («суржик»)

Ян Патрік Целлер, Dr., професор кафедри слов’янської лінгвістики, Грайфсвальдський університет, Німеччина
Ernst-Lohmeyer-Platz 3, 17487 Greifswald
Tel.: +49 (0)3834 420 3222

E-mail: jan.zeller@uni-greifswald.de
https://orcid.org/0000-0002-6942-7112

Рубрика: Дослідження
Мова статті: англійська

Анотація: Попри те, що українсько-російське змішане мовлення (УРЗМ) є поширеним явищем  у центральних регіонах України, емпіричних досліджень щодо варіації звукових характеристик УРЗМ та зв’язку з соціальними характеристиками його мовців бракує. Спираючись на корпус розмовного мовлення (близько 340000 словоформ), створений зі спонтанних неформальних розмов та відкритих інтерв’ю, автор аналізує варіювання між двома яскравими звуковими властивостями української та російської мов, що відбиті в УРЗМ, а саме ненаголошеним /ɔ/ в українському оканні та російському аканні. Результати дослідження підтверджують, що в ненаголошеному вокалізмі УРЗМ істотно домінує окання, яке відповідає стандартному українському зразку, відмінному від російського, де ненаголошені /ɔ/ та /а/ фонетично злилися у звукові [а]-типу. Узагальнене лінійно-змішане моделювання засвідчує, що варіація між оканням та аканням пов’язана з такими чинниками, як діалектні та соціолінгвістичні відмінності в українському мовному ландшафті, соціально-демографічні характеристики мовців, як-от вік і стать, а також характеристики мовленнєвої ситуації. Значення має кореляція між фонетичною варіацією та лексико-морфологічною спорідненістю словоформи, тобто чи на лексико-морфологічному рівні словоформа відповідає українській чи російській системі.

Ключові слова: українсько-російські мовні контакти, діалектні контакти, мовна варіативність, окання, акання