Перевнормування у словотворенні української літературної мови: причини, основні вияви, наслідки

К.Г. ГОРОДЕНСЬКА, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу граматики та наукової термінології
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

E-mail: k.horodenska70@meta.ua
https://orcid.org/0000-0003-2638-9037

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті запропоновано дефініцію термінів розунормування і перевнормування щодо словотвірних норм сучасної української літературної мови, визначено перевнормовані словотвірні типи іменників, прикметників та дієслів, що постали після 90-х років ХХ ст. і розширили використання національних словотвірних зразків. Основну увагу зосереджено на замінюванні гібридних суфіксів -ічн- / -ичн-, -альн-, -ивн-, -арн- та складного суфікса -іональн- питомим суфіксом -н-, зрідка -ськ- у структурі раніше освоєних прикметників іншомовного походження, обґрунтовано причини неможливости словотвірного перевнормування різних структурних типів таких прикметників.

З’ясовано проблеми лексикографійного фіксування перевнормованих прикметників у новітніх тлумачних та ортографійних словниках української мови, зокрема непослідовність утворення перевнормованих відносних прикметників з однаковою словотвірною структурою, подання прикметників із гібридним і питомим суфіксами як засобами розмежування їхніх значень.

Ключові слова: перевнормування, словотворення, прикметники іншомовного походження, гібридні суфікси, питомі суфікси, словотвірне значення.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

РУС – Російсько-український словник: у 4 т. (2011–2014). Київ: Знання.
СУМ – Словник української мови. (2016). В.В. Жайворонок (відп. ред.). Київ: Просвіта.
УОС – Український орфографічний словник. (2009). Київ: Довіра.

ЛІТЕРАТУРА

Андрусишин К.Г., Кретт Й.Н. (1981). Українсько-англійський словник. 2-ге вид. Торонто: University of Toronto Press.
Вакуленко С., Каруник К. (ред.). (2018). Українська мова: унормування, розунормування, перевнормування (1920–2015). Харків: Харківське історико-філологічне товариство.
Гінзбург М., Левіна С. (2007). Відродити творення термінів на позначення наслідку, процесу. Українська мова, 4, 96–101.
Гінзбург М. (2021). Пропонови щодо творення прикметників від запозичених термінів на –графія, -логія, -метрія, -скопія. Термінологічний вісник, 6, 18–33.
Горецький П. (1930). Чужомовні наростки в запозичених прикметниках в українській мові. Вісник Інституту української наукової мови, 2, 22–27.
Городенська К.Г. (2020а). Деривати на -ч-(-ий) в українській народній та літературній мові. Українська мова, 4 (76), 3–16. http://doi.org/10.15407/ukrmova2020.04.003
Городенська К. (2020б). Морфолого-словотвірне перевнормування запозичених прикметників в усталених словосполученнях. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія, 1 (43), 92–99.
Грищенко А.П. (1978). Прикметник в українській мові. Київ: Наукова думка.
Єрмоленко С.Я. (ред.). (2013). Літературна норма і мовна практика. Ніжин: Аспект-Поліграф.
Жовтобрюх М.А. (ред.). (1979). Словотвір сучасної української літературної мови. Київ: Наукова думка.
Карпіловська Є.А. (2008). Конкурування варіантних номінацій: критерії переваг. Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк, Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі (с. 60–74). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Кислюк Л. (2017). Сучасна українська словотвірна номінація. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Кобченко Н.В. (2018). Система подвійних синтаксичних зв’язків у граматичному ладі сучасної української мови. Київ: Освіта України.
Колібаба Л.М. (2019). Реактуалізація префіксально-суфіксальних дієслів в українських наукових та публіцистичних текстах. Українська мова, 3, 81–93. http://doi.org/10.15407/ukrmova2019.03.081
Колібаба Л., Фурса В. (2022). Українські національно марковані форми дієслівного керування. Культура слова, 2 (97), 194–221. http://doi.org/10.37919/0201-419X-2022.97.18
Коць Т.А. (2010). Літературна норма у функціонально-стильовій і структурній парадигмі. Київ: Логос.
Кочерга О., Мейнарович Є. (2010). Англійсько-українсько-англійський словник наукової мови (фізика та споріднені науки). Частина ІІ – українсько-англійська. Вінниця: Нова книга.
Лаврінець О.Я., Симонова К.С., Ярошевич І.А. (2019). Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія».
Масенко Л. (ред.). (2005). Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія».
Русановский В.М. (ред.). (1986). Украинская грамматика. Киев: Наукова думка.
Руссу А.О. (2016). Префіксальне дієслівне термінотворення в «Російсько-українському словнику» (1924–1933 рр.) [автореф. дис. … канд. філол. наук]. Київ.
Степаненко М.І. (2024). Політика і війна: закономірності та парадокси мовного розвитку (2022–2023 рр.). Харків: Іванченко І.С.
Тараненко О.О. (2015). Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Тараненко О.О. (2016). Тенденції до синтетизму в сучасній українській літературній мові (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія: Філологія, 19 (2), 91–100.
Токар В.П. (1958). З історії суфікса -щик (-чик) в українській мові. Наукові записки Дніпропетровського університету, 64 (15), 81–91.
Шитик Л. (2014). Синхронна перехідність синтаксичних одиниць в українській літературній мові. Черкаси: Чабаненко Ю.А.
Kuzelja Z., Rudnyckyj J.B. (1987). Ukrainisch-Deutsches Wörterbuch. 3 Autl. Wiesbaden: Harrassowitz.