Позаукраїнський світ в українському діалектному просторі: погляд крізь призму пропріальної лексики

О.М. БОГОМОЛЕЦЬ-БАРАШ, доктор філософії, молодший науковий співробітник відділу діалектології
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

E-mail: bohomolets.barash@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-9646-2127

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті досліджено пропріальну лексику іншомовного походження в діалектній картині світу українців. З’ясовано, що відповідні номінації, часто у складі фразеологізмів, побутують у мовленні носіїв говірок усіх наріч української мови і є вербальними свідченнями контактів українців з іншими народами в різні історичні періоди. Констатовано варіативність, конотованість і дериваційний потенціал екзотопонімів та екзоетнонімів, що продовжує староукраїнську мовну традицію.

Ключові слова: концепт, Європа, вербалізація, діалектна картина світу, українські діалекти, пропріальна лексика іншомовного походження.

ЛІТЕРАТУРА

Богомолець-Бараш О.М (2024). Концепт ЄВРОПА в мовній картині світу українців XVI–XVIII ст. [дис. … д. філос.]. Київ.
Ващенко О.О. (2023). Етапи розвитку та сучасний стан чеської топонімії. «Ad orbem per linguas. До світу через мови». Матеріали Міжнародної науково-практичної відеоконференції «Наративи сучасної України у світовій геополітиці», 18–19 травня 2023 року (с. 46–48). Київ: Видавничий центр КНЛУ.
Вербич С.О. (2024). Власні назви в сучасному українськомовному просторі: функціонування, дослідження, кодифікація. Українська мова, 4 (92), 48–65. http://doi.org/10.15407/ukrmova2024.04.048
Вікторіна О.М. (2015). Матеріали до фразеологічного словника Кіровоградщини (фразеологізми, що містять компонент-топонім, частина ІІ). Діалектологічні студії. Серія: Традиції і новаторство, 536–549. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
Глібчук Н.М. (упоряд.). (2005). Українські говірки південно-західного наріччя. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка.
Голянич М.І. (2018–2022). Мовний портрет села Тюдів. Словник: у 2 т. Івано-Франківськ: Лілея-НВ.
Гриценко П.Ю. (1990). Ареальне варіювання лексики. Київ: Наукова думка.
Ґрещук В.В. (2017–2023). Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові. Словник: у 2 т.  (Додаток.  Онімна лексика). Івано-Франківськ: Місто НВ.
Данильчук Д.В. (2023). Екзотопоніми як джерело мотивації урбанонімів міста Києва. Вісник науки та освіти, 3 (9), 104–131. https://doi.org/10.52058/2786-6165-2023-3(9)
Дидик-Меуш Г. (2008). Українська медицина. Історія назв. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
Дячук В.Р. (2023). Моделювання й типологія мовної картини світу носіїв сучасних українських діалектів. [дис. … д. філос.]. Київ.
Желєзняк І.М. (2013). Київський топонімікон. Київ: Кий.
Зіновіїв К. (1971). Вірші. Приповісті посполиті. Київ: Наукова думка.
Карпенко Ю.А. (1963). Стилистические возможности топонимических названий. Питання стилістики української мови в її взаємозв’язку з іншими слов’янськими мовами: тези доп. міжвузівської наук. конф. 15–19 жовтня 1963 р. Чернівці.
Коваленко Н. (2021). Фразеологія в українському діалектному мовленні: монографія. Кам’янець-Подільський: Рута.
Колєснік Л.Я. (2018). Варіювання номінацій людини в українських покутсько-буковинських говірках. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Котович В.В. (2019). Астіоніми України, мотивовані відапелятивними антропонімами: матеріали до лінгвокультурологічного словника. Діалектологічні студії, 12, 438–465.
Крупа М. (2005). Лінгвістичний аналіз художнього тексту: посіб. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл. Тернопіль: Підручники і посібники.
Мартинова Г.І., Щербина Т.В. (2022). Прийменникова система середньонаддніпрянських говірок. Українська мова, 1 (81), 86–102. https://doі.оrg/10.15407/ukrmova2022.01.086
Мовчун Л.В. (2020). Українська рима в системі мови і в мовній практиці: монографія. Київ: Фенікс.
Мороз Т.О. (2022). Опозиція «свій / чужий» у семантичній структурі польських паремій. Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej, 57, Article 2544. https://doi.org/10.11649/sfps.2544
Німчук В.В. (2014). Угорці в Києві та на Київщині (кінець ІХ – початок ХІІ ст.). Українсько-угорські міжмовні контакти: минуле і сучасність. Матеріали міжнародної наукової конференції. Ужгород: Ліра.
Номис М. (упоряд.). (1993). Українські приказки, прислів’я і таке інше. Київ: Наукова думка.
Пеля А. (2024). Власні назви, пов’язані з Україною, у польській сучасній та історичній фразеології. Українська мова, 2 (90), 69–85. https://doi.org/10.15407/ukrmova2024.02.069
Романина І.Р. (2018). Лексико-семантичний простір діалектних текстів із Наддністрянщини: номінація духовної культури. Діалектологічні студії, 11, 263–273.
Семашко Т. (2014). Межі дихотомії «свій» – «чужий» в аспекті етнічної стереотипізації. Наукові записки ТНПУ, 2 (24), 237. https://surl.li/clobkj  (дата звернення: 14.11.2024).
Ястремська Т. (2021). Моделювання українського діалектного простору: концепти верх / низ. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича   НАН України.
Bartmiński J. (2008). Dom i świat – opozycja i komplementarność. Postscriptum Polonistyczne, 1 (1), 55–68.