Порушення академічної доброчесності
Академічна доброчесність – важливий складник наукової діяльності. Дотримання авторами вимог академічної доброчесності – запорука успішного розвитку наукового видання, підвищення його цитованості та розширення кола читачів.
У політиці щодо порушень академічної доброчесності редакційна колегія журналу «Українська мова» спирається на Закон України «Про освіту»: https://urst.com.ua/act/pro_osvitu, Закон України «Про вищу освіту» https://protocol.ua/ua/pro_vishchu_osvitu/, Закон України «Про академічну доброчесність: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4742-20#Text
Відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту» , академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими повинні керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності, аби забезпечити довіру до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Згідно з положенням підпункту 31 пункту 1 статті 58 Закону України Про вищу освіту науково-педагогічні, наукові й педагогічні працівники зобов’язані: дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти.
Порушення академічної доброчесності під час редакційно-видавничого процесу – це:
– відчуження авторства – передання автором (авторами) створеного ним (ними) на замовлення або без такого замовлення, платно чи безоплатно, академічного твору (його частини) іншій особі та подальше оприлюднення такого академічного твору (його частини) із зазначенням як автора особи, яка не є його (її) автором (стаття 23 Закону України «Про академічну доброчесність»);
– академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
– самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
– фабрикація – вигадування даних чи фактів, що їх використовують в освітньому процесі або в наукових дослідженнях;
– фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
– надання свідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обдурювання є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування автором (п. 4 статті 42 Закону України «Про освіту»);
– надання або отримання учасником редакційного процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру для спотворення публікаційного процесу та ухвалення позитивного рішення про публікацію статті;
– необ’єктивне оцінювання поданої до опублікування статті;
– свідоме завищення або заниження оцінки результатів, змісту дослідження рецензентами або редакторами;
– унесення змін до тексту поданого рукопису без узгодження з авторами.
Щоб забезпечити дотримання академічної доброчесності, рукописи статей, які надходять до редакції журналу, обов’язково перевіряють на академічний плагіат.
У разі виявлення рецензентами чи редактором порушення академічної доброчесності головний редактор має отримати від них відповідні заяви про це, а автор надати пояснення про факт порушення. Якщо проблема є результатом помилки чи непорозуміння і автор виправляє помилку, стаття залишається в редакції для подальшого опрацювання. Якщо ні, то автор може відкликати рукопис або редакційна колегія відхилить його і заборонить публікувати статті такого автора в журналі.
Якщо звинувачення стосуються авторів, процес рецензування їхнього рукопису зупинять, розслідування буде проведено, навіть якщо автори відкличуть цей рукопис.
Якщо звинувачення стосуються рецензентів, їх буде замінено на інших під час розслідування справи.
У разі опублікованого плагіату або статті в кількох журналах редакційна колегія повідомить про це авторові.
Якщо розслідування підтвердить факт порушення академічної доброчесності, автори і рецензенти можуть бути притягнені до академічної відповідальності – відмовлять публікувати їхні статті в журналі «Українська мова» і повідомлять про порушення академічної доброчесності за основним місцем роботи автора чи рецензента.
Процедура розслідування порушень академічної доброчесності авторами чи рецензентами передбачає участь керівника закладу, у якому працює автор-порушник, а також головного редактора журналу «Українська мова», редактора випуску та членів редакційної ради.
Кожна особа, якій висунено звинувачення в недотриманні академічної доброчесності, має право:
– ознайомитися зі всіма матеріалами перевірки про порушення академічної доброчесності і висловити свої зауваження;
– особисто або через представника надати усні, писемні пояснення чи відмовитися від надання пояснень;
– брати участь у досліджуванні висунутих звинувачень про порушення академічної доброчесності;
– отримати інформацію про дату, час, місце розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності, бути присутньою на цьому розгляді;
– оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності органові, уповноваженомму розглядати апеляції, або до суду (п. 8 статті 42 Закону України «Про освіту»).
До порушень академічної доброчесності не належить «чесна помилка» або розбіжності в думках.