Трансонімізовані мікротопоніми Житомирського Полісся

Н.Ю. САРГАН, доктор філософії, молодший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

E-mail: sarhan.nadiia@gmail.com
https://orcid.org/0009-0002-7873-3549

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті досліджено мікротопоніми Житомирського Полісся, які постали внаслідок трансонімізації – одного з різновидів лексико-семантичного способу творення власних назв. Акцентовано на проблемі статусу трансонімізації, яку в ономастичних студіях часто трактують як недериваційний процес. Схарактеризовано основні умови трансонімізації: суміжність, ієрархічну пов’язаність географічних об’єктів, зміну географічної реалії в межах однієї території, а також семантичне переосмислення назви. На основі фактичного матеріалу проаналізовано мікротопоніми, мотивовані ойконімами, гідронімами та іншими мікротопонімами; визначено напрями переходу назв між різними класами онімів. Установлено, що в мікротопонімії трансонімізація може реалізуватися як у «чистому» вигляді, так і в поєднанні з морфологійною трансформацією, складанням основ і використанням додаткових розрізнювальних компонентів. З’ясовано роль мікротопонімів як  вагомого пласта в системі власних географічних назв регіону, тісно пов’язаного з локальним топонімним контекстом і важливого джерела для вивчення історико-культурних і ландшафтних змін.

Ключові слова: мікротопонім, гідронім, ойконім, власні географічні назви, трансонімізація, лексико-семантичний словотвір, Житомирське Полісся.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АКЖГУ – Матвієнко А.М., Мойсієнко В.М. (упор.), Німчук В.В. (ред.). (2002). Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року. Житомир: б. в.
АТП – Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року. (1947). Київ: Українське видавництво політичної літератури.
АЮЗР – Архив Юго-Западной России, изд. Временною комиссиею для разбора древних актов […] (1859–1914). (ч. I–VIII). Київ.
Габорак – Габорак М.М. (2019). Прізвища Галицької Гуцульщини. Етимологічний словник. Івано-Франківськ: Місто НВ.
Додаток – Сарган Н.Ю. (2025). Становлення мікротопонімії Житомирського Полісся [додаток до дис. … докт. філос.]. Київ.
Костриця – Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. (2002). Історико-географічний словник Житомирщини (т. 1). Житомир: ПП М.Г. Косенко.
СГУ – Непокупний А.П., Стрижак О.С., Цілуйко К.К. (1979). Словник гідронімів України. Київ: Наукова думка.
СМгУ – Желєзняк І.М., Карпенко О.П., Лучик В.В., Поляруш Т.І., Стрижак О.С., Шульгач В.П. (2004). Словник мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина. Київ: Видавництво «Обереги».
СУМ – Словник української мови: в 11 т. (1970–1980). Київ: Наукова думка.
Тимченко 1 – Тимченко Є. (ред.). (1932). Історичний словник українського язика (т. 1: А–Ж). Харків – Київ: Державне видавництво України.
Шуберт – Шуберт Ф.Ф., Тучкова П.А. (1915). Военно-топографическая карта Российской Империи 1846–1863 гг. Масштаб: 3 версти на дюйм (1: 126 000).

ЛІТЕРАТУРА
Баньоі В.Ф. (2009). Мікротопонімія басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття) [дис. … канд. філол. наук]. Івано-Франківськ.
Білоусенко П.І., Самоєнко О.О. (2012). Назви осіб на -ани (-яни) в давньоруськоукраїнській мові ХІ–ХІІІ ст. Рідне слово в етнокультурному вимірі: збірник наукових праць (с. 37–42). Дрогобич: Посвіт.
Бучко Д.Г. (2004). Відродинні ойконіми польсько-українського пограниччя. Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія філологічна, 34 (ІІ), 154–164.
Бучко Д.Г. (2005). Анойконіми сіл давнього Любачівського повіту. M. Łesiow, M. Olejnik (red.), Mikrotoponimia na pograniczach językowo-kulturowych (s. 17–23). Lublin: Wydawnictwo Universytetu Marii Curie-Skłodowskej.
Бучко Д.Г. (2013). Онімізація і трансонімізація в ойконімії. Състояние и проблеми на българската ономастика, 1 (13), 120–128. https://surli.cc/xmtlof  (дата звернення: 23.12.2025).
Вербич С.О. (2020). Формування ойконімної системи в давнозаселених регіонах України (на прикладі назв поселень сучасних Вінниччини та Хмельниччини). Українська мова, 4, 50‒71. https://doi.org/10.15407/ukrmova2020.04.050
Карпенко Ю.О. (1990). Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт. Шоста республіканська ономастична конференція. Тези доповідей і повідомлень (с. 35–37). Одеса: ОДУ.
Карпенко Ю.О. (2009). Етнонім. І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін. (ред.), Енциклопедія Сучасної України. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://esu.com.ua/article-18066 (дата звернення: 23.12.2025).
Ковалик І.І. (1961). Вчення про словотвір. Львів: Видавництво Львівського університету.
Купчинська З.О. (2012). Назви на -ич-і та -ан-и: від етнонімів до мікротопонімів. О.П. Карпенко, В.П. Шульгач (ред.), Студії з ономастики та етимології (с. 131–140). Київ: Кий.
Купчинський О.А. (1981). Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень. Географічні назви на -ич-і. Київ: Наукова думка.
Лужецька О.Б. (2015). Мікротопонімія Південно-Західного Опілля [дис. … канд. філол. наук]. Івано-Франківськ.
Отін Є.С. (1997а). Вторинна топонiмiзацiя конотативних географiчних назв. Избранные работы (с. 219–234). Донецьк: Видавництво «Донеччина».
Отин Е.С. (1997б). Топонимическая метонимия (вид связи «гидроним – ойконим»). Избранные работы (с. 195–210). Донецьк: Видавництво «Донеччина».
Франко З.Т. (1984). Словотворчі типи мікротопонімів староукраїнської мови ХІV–ХV ст. Мовознавство, 4,  44–50.
Царалунга І.Б. (2009). Українські мікрототопоніми на -ани (-яни). І.М. Желєзняк, О.П. Карпенко, Є.С. Отін, С.М. Пахомова, В.П. Шульгач (ред.), Студії з ономастики та етимології (с. 189–196). Київ: Видавництво «Довіра».
Черепанова Є.О. (1999). Конотативні топоніми. І.М. Желєзняк (ред.), Ономастика Полісся (с. 77–91). Київ: Інститут української мови НАН України.
Чеховський І.Г. (1996). Мікротопонімія Чернівецької області в історичному аспекті (утворення на базі народної географічної термінології) [автореф. дис. … канд. іст. наук]. Чернівці.

Статтю отримано 08.01.2026   Статтю схвалено 26.05.2026   Статтю опубліковано 00.06.2026