МОЖЛИВЕ І НЕМОЖЛИВЕ В ДІАХРОННІЙ ОЙКОНІМІЇ НА ПРИКЛАДІ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ КИЇВЩИНИ

О.П. КАРПЕНКО, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики, Інститут української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001

Е-mail: olga.petrivna.karpenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-5522-2565

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті на прикладі ойконімікону Київщини, зокрема літописних назв Переяславля і Мутижира, проаналізовано труднощі, які виникають під час їх дослідження. Ойконімікон староукраїнського періоду дає змогу визначити етимон-антропонім, часто без уточнення його носія, але показовий щодо характеристики праантропоніма, його дереваційно-гніздових зв’язків.

Ключові слова: ойконім, літописна назва, словотвірна модель, антропонім, апелятив, етимологія.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

АКЖГУ  – Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року. Підг. до вид.: А.М. Матвієнко, В.М. Мойсієнко. Житомир, 2002.
Акты ЛРГ – Акты литовско-русского государства. С предисловием М.В. Довнар-Запольского. Вып. І. (1390–1529 г.). Чтения в императорском об-ве истории и древностей российских при Московском ун-те. Кн. 4. Москва, 1899. С. 1–258.
АЮЗР – Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов […]. Киев, 1886. Ч. VII. Т.1.
ДІП – Джерела з історії Полтавського полку. Середина XVII–XVIII ст. Т. І: Компути та ревізії Полтавського полку. Компут 1649 р. Компут 1718 р. Упоряд., підг. до друку, вступна стаття В.О. Мокляка. Полтава, 2007.
Жеґуц, Піпаш – Жеґуц І., Піпаш Ю. Словник гуцульського говору в Закарпатті. Мюнхен, 2001.
Ляскоронский – Ляскоронский В.Г. Иностранные карты и атласы XIV и XVII вв., относящиеся к Южной России. Киев, 1897.
МАСМ – Матэрыялы да абласнога слоўніка Магілёўшчыны. Мінск, 1981.
МСК – Міста і села України: Київщина. Київ, 2011. Ч. ІІ.
Новикова – Новикова Ю.М. Практичний словозмінно-орфографічний словник прізвищ Центральної та Східної Донеччини. Донецьк, 2007.
Похилевич – Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Собр. Л.И. Похилевич. Біла Церква, 2005.
ПСРЛ І – Полное собрание русских летописей. Москва, 1962. Т. І. Лаврентьевская летопись и Суздальская летопись по Академическому списку.
ПСРЛ ІІ  – Полное собрание русских летописей. Москва, 1962. Т. ІІ. Ипатьевская летопись.
ПСРЛ VII – Полное собрание русских летописей, издаваемое по высочайшему повелению Археографическою комиссиею. СПб., 1856. Т. VII. Летопись по Воскресенскому списку.
Сабадош – Сабадош І. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород, 2008.
СРНГ – Словарь русских народных говоров. Под ред. В.П. Филина. Вып. 13. Ленинград, 1977.
Тупиков – Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных собственных имен. СПб., 1903.
Ук. – Указатель к первым осьми томам Полного собрания руських летописей. СПб., 1907. Отд. ІІ. Указатель географический.
Чучка – Чучка П.П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. Львів, 2005.
ЭСБМ – Этымалагічні слоўнік беларускай мовы. Рэд. В.У. Мартынаў. Мінск, 1989. Т. 5.
LM – Lietuvos Metrika. Kn. № 8 (1499–1514). Užrašymų knyga 8. Vilnius, 1995.
SG – Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa, 1880–1902. T. I–XV.
SN – Słownik nazwisk współcześnie w Polsce używanych. Wydał K. Rymut. Kraków, 1992–1994. T.VI.
Źdz. – Źródła dziejowe. Warszawa, 1876–1915. T. I–XXIV.

ЛІТЕРАТУРА

1. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. Київ, 1985.
2. Йорданов И. Името на Преслав в писмените източници. Плиска – Преслав. София, 1995. Т. 7. С. 71–86.
3. Желєзняк І.М. Історія літописного Мутижиръ. Мовознавство. 1974. № 3. С. 61–65.
4. Козлова Р.М. Структура праславянского слова. Праславянское слово в генетическом гнезде. Гомель, 1997.
5. Колибенко О.В. Придунав’я і Переяславщина: історико-археологічні та топонімічні паралелі. Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Ізмаїл, 2000. Вип. 9. С. 16–18.
6. Лучик В.В. Етимологічний словник топонімів України. Київ, 2014.
7. Ляскоронский В.Г. История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII столетия. Киев, 1903.
8. Мароjевић Р. Антропонимске категориjе у староруском jузику (прилог питањ у реконструкциjе прасловенског система). Ономатолошки прилози. 1983. IV. С. 137–177.
9. Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. Москва, 1983.
10. Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение. Полтава, 1914.
11. Переяслав у віках. Автори-упор. В. Коцур, О. Колибенко. Київ, 2007.
12. Стрижак О.С. Сіверяни. Мовознавство. № 3. С. 64–71.
13. Толочко А.П. Очерки начальной Руси. Киев; Санкт-Петербург, 2015.
14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Москва, Прогресс, 1987. Т. ІІІ.