Українська діалектологія: витоки та перспективи

КОБИРИНКА Галина Степанівна –
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу діалектології Інституту української мови НАН України
вул. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
Е-mail: kobyrynka2008@ukr.net

РЯБЕЦЬ Людмила Віталіївна –
кандидат філологічних наук, в. о. завідувача відділу діалектології Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
Е-mail: riabetslv@ukr.net

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті розглянуто основні проблеми української діалектології від її витоків і до сьогодення. Окреслено провідні напрями досліджень української діалектології, над якими працює відділ діалектології Інституту української мови НАН України, зокрема: лінгвістична географія (підготовка атласів окремих мов та сімей мов; дослідження просторових відмінностей мови, історії постання одиниць діалектного членування); дескриптивна діалектологія (опис елементів діалектної мови, їх відношення до літературної мови; міждіалектні та міжмовні контакти тощо); діалектна лексикографія (укладання діалектних словників різних типів); створення національного фонофонду і текстофонду (основа якісно нового вивчення діалектної мови і мови в цілому в синхронії та діахронії). Зауважено, що українська діалектологія мала нерівномірний (хвилеподібний) розвиток. Узагальнено завдання, які є пріоритетними для діалектологів; підкреслено, необхідність чіткого усвідомлення й окреслення що досліджувати зі складної структури діалектної мови, для чого  і за допомогою яких методів, прийомів. Констатовано, що за останні півстоліття методологічно відбувся перехід від фрагментарності, протиставлення літературна мова / діалект до системності у фіксації, описі й аналізі діалектних явищ.

 Ключові слова: українська діалектологія, лінгвістична географія, лінгвістичний атлас, фонофонд, текстотека, діалектний словник.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бузук П. Діалектологічний нарис Полтавщини. Український діалектологічний збірник. Кн. 2. С. 159 – 174.
2. Вагилевич І. Бойки – русько-словʼянський люд у Галичині. Жовтень. № 12. С. 117 – 130.
3. Вагилевич І. Гуцули – мешканці Східного Прикарпаття. 1837.
4. Вагилевич І. Лемки – мешканці Західного Прикарпаття. Записки НТШ. 1965. Ч. 4. С. 76 – 80.
5. Верхратський І. Знадоби до словаря южноруського. Львів. 1877. 88 с.
6. Виноградський Ю. До діалектології Задесення. Говірка м. Сосниці та деякі відомості про говірки сусідніх районів. Український діалектологічний збірник. Кн. 1. 1928.
7. Гладкий П. Говірка с. Блиставиці Гостомельського району на Київщині. Український діалектологічний збірник. Кн. 1. 1928.
8. Гладкий П. Говірка села Нехворощі Андрушівського району. Український діалектологічний збірник. Кн. 2. 1929.
9. Гриценко П.Ю. Діалектологія. Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України – 75, 1930 – 2005: Матеріали до історії. Київ. 2005. С. 216 – 242.
10. Гриценко П.Ю. Про один тип джерел сучасних діалектологічних студій. Діалекти в синхронії та діахронії: загальнословʼянський контекст. Київ. 2014. С. 145 – 154.
11. Кобилянський Б. Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття. Український діалектологічний збірник. Кн. 1. 1928.
12. Курило О. Б. Фонетичні та деякі морфологічні особливості говірки села Хоробичі (давніше Городнянського повіту, тепер Сновської округи на Чернігівщині). Київ. 1924. 25 с.
13. Ларін Б.О. Програма для збирання матеріалів для діалектологічного атласу української мови. Київ. 1948; 1949. 165 с.
14. Михальчук К.П. Нарѣчія поднарѣчія и говоры Южной Россіи в связи съ нарѣчиями Галичины. Труды этногр.-стат. экспедиции в Западнорус. Край. Т. 7. В. 1. СПб. 1872. C. 453 – 512.