Вимовні норми як мірило милозвучності української мови (на матеріалі орфоепічних словників)

БАС-КОНОНЕНКО Оксана Василівна –
кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
бульвар Тараса Шевченка, 14, Київ, 01601
E-mail: baskon@ukr.net

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: На матеріалі трьох орфоепічних словників, які охоплюють період другої половини ХХ ст. – початок ХХІ ст., проаналізовано стан вимовних норм української мови. Запропоновано визнати милозвучність інваріантною ознакою української мови – такою, що об’єктивована і формалізована через систему орфоепічних правил.

Ключові слова: усне мовлення, вимовні норми, орфоепічний словник, милозвучність (евфонія).

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

УЛВН – Вихованець І.Р., Єрмоленко С.Я., Сологуб Н.М., Щербатюк Г.Х. (укладачі). Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник. Київ, 1973.

ОСП – Погрібний М.І. (укладач). Орфоепічний словник. Київ, 1984.

ОСУМ – Пещак М.М., Русанівський В.М., Сологуб Н.М., Чумак В.В., Ярун Г.М. (укладачі). Орфоепічний словник української мови: в 2-х томах. (Словники України). Т. 1: А – Н. Київ, 2001; Т. 2: О – Я. Київ, 2003.

ЛІТЕРАТУРА

1. Близнюк В.В. Статистична характеристика голосних і приголосних фонем у лексиці сучасних української й італійської літературних мов як один із критеріїв милозвучності. Система і структура східнослов’янських мов. 2015. Вип. 9. С. 167 – 176. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sissm_2015_9_25
2. Вихованець І.Р., Єрмоленко С.Я., Сологуб Н.М., Щербатюк Г.Х. (укладачі). Українська літературна вимова і наголос. Словник-довідник. Київ, 1973.
3. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: словник-довідник. Київ, 1995.
4. Горпинич В.О. Русско-украинский орфоэпический словарь. Київ, 1992.
5. Жовтобрюх М.А. Слово мовлене. (Українська літературна вимова). Київ, 1969.
6. Калашник В.С., Савченко Л.Г. Українсько-російський словник наголосів. Харків, 1997.
7. Карпенко Ю. Українська мова. 2001. № 4. С. 66 – 68. Рец. на словн.: Пещак М М., Русанівський В.М., Сологуб Н.М., Чумак В.В., Ярун Г.М. Орфоепічний словник української мови: В 2-х т. Т. 1: А – Н. Київ, 2001.
8. Мосенкіс Ю.Л. Українська мова у євразійському просторі: Трипільська генеза милозвучності та віддалені родинні зв’язки. Київ, 2006.
9. Мойсієнко А.К., Бас-Кононенко О.В., Берковець В.В. та ін. Сучасна українська мова: Лексикологія. Фонетика. Київ, 2013.
10. Орфоепічний словник української мови. Ірпінь, 2006.
11. Пещак М М., Русанівський В.М., Сологуб Н.М., Чумак В.В., Ярун Г.М. (укладачі). Орфоепічний словник української мови: в 2-х томах. (Словники України). Т. 1: А – Н. Київ, 2001; Т. 2: О – Я. Київ, 2003.
12. Плющ Н.П., Бондаренко В.В. Сучасна українська мова. Орфоепія. Київ, 2008.
13. Погрібний М.І. Орфоепічний словник. Київ, 1984.
14. Прокопова Л.І. Ще раз про основний параметр милозвучності української мови. Українська мова. 2010. № 2. С. 76 – 80.
15. Синявський О. Норми української літературної мови. Київ, 2018. ХХ. Репринт з видання 1931 р. (Серія «Українська граматична класика»).
16. Тимошенко П.Д. З історії формування орфоепічних норм нової української літературної мови. Українське усне літературне мовлення. Київ, 1967. С. 114 – 124.
17. Тоцька Н.І. Засоби милозвучності української мови. Українське мовознавство. 2000. Вип. 22. С. 3 – 9.
18. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. Київ, 1981.
19. Тоцька Н.І., Кононенко О.В. Побічний наголос в українській мові. Українське мовознавство. Вип. 11. С. 38 – 44.