Діахронні та синхронні вияви фемінітивотворення в українській медичній термінології
М. П. БРУС, доктор філологічних наук, доцент кафедри української мови, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
вул. Т. Шевченка, 57, м. Івано-Франківськ, 76018
E-mail: mariya_brus@ukr.net
https://orcid.org/0000-0001-5874-1045
Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська
Анотація: У статті досліджено назви осіб жіночої статі за медичною діяльністю в діахронному та синхронному аспектах. Констатовано зумовленість цієї групи номінативних одиниць тривалою історією формування української літературної мови на народній основі й тенденцією до творення паралельних дериватів чоловічого та жіночого роду.
Простежено повільний діахронний розвиток зазначеної лексико-семантичної групи слів від ранньої писемної доби до сьогодні під впливом мовних і позамовних чинників. Відзначено його особливості на всіх історичних етапах, особливо на сучасному, для якого характерне активне творення професійних назв жіночого роду від співвідносних назв чоловічого роду, з’ясовано використання таких номінацій у різних функційних стилях української літературної мови. Розмежовано інтенсивні й екстенсивні явища в історичному розвитку фемінітивів на означення різних видів лікування людей.
Установлено перевагу екстенсивних змін над інтенсивними в нинішній період активної фемінізації українського розмовного мовлення. Оцінено новітні фемінітиви медичної сфери з погляду нормативності та доцільності.
Ключові слова: діахронія і синхронія, інтенсифікація, екстенсифікація, фемінізація, агентиви жіночого роду за медичною діяльністю, медична термінологія, словотвірний тип.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ГКР – Галятовський, І. (1985). Ключ розуміння. (В. В. Німчук, ред.). Київ: Наукова думка.
ЕССМ – Трубачев, O. H., Варбот, Ж. Ж., Меркулова, В. А., Куркина, Л. В., Петлева, И. П., Гиндии, Л. А., … Шалаева, Т. В. (ред). (1974– ). Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд (1974, т. 1; 1977, т. 4; 1987, т. 14). Москва: Наука.
ЕСУМ – Болдирєв, P. В., Коломієць, В. Т., Критенко, А. П., Лукінова, Т. Б., Мельничук, О. С., Нікулін, Г. І., … Шамота, А. М. (ред.). (1982–2012). Етимологічний словник української мови (т. 1–6). Київ: Наукова думка.
ЗВП – Зіновіїв, К. (1971). Вірші. Приповісті посполиті. (В. В. Німчук, ред.). Київ: Наукова думка.
ЛС – Лексикон латинський Є. Славинецького. (1973). У В. В. Німчук & К. К. Цілуйко (ред.), Лексикони Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського (с. 59–420). Київ: Наукова думка.
МРУС – Кисільов, В. Ф. (2008). Медичний російсько-український словник. Київ: Державне видавництво України. (Уперше опубліковано 1928).
СДМ – Аванесов, Р. И. (ред.). (1990). Словарь древнерусского языка (ХІ–ХІV вв.) (т. ІІІ). Москва: Русский язык.
ССДМ – Срезневский, И. И. (1989). Словарь древнерусского языка (т. І). Москва: Книга. (Уперше опубліковано 1893–1912).
СУМ – Гринчишин, Д. Г., & Чікало, М. І. (ред.). (1994–2013). Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. (вип. 1, 2, 4, 6, 16). Львів: Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України.
СУМГ – Грінченко, Б. (ред.). (1996–1997). Словарь української мови (т. 1–4). Київ: Наукова думка. (Уперше опубліковано 1907–1909).
СУМ 11 – Білодід, І. К., Горецький, П. І., Бурячок, А. А., Гнатюк, Г. М., Швидка, Н. І., Доценко, П. П. … Головащук, С. І. (ред.). (1970–1980). Словник української мови (т. І–ХІ). Київ: Наукова думка.
СУМ 20 – Русанівський, В. М. (ред.). (2010–2020). Словник української мови (т. 1–12). Київ: Наукова думка.
ФУМ – Брус, М. П. (2019). Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування (ч. 2). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.
ЛІТЕРАТУРА
Багмут, А. Й., Коломієць, В. Т., Критенко, А. П., Лукінова, Т. Б., Мельничук, О. С., Нікулін, Г. І., Романова, Н. П., Ткаченко, О. Б. (1966). Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. (О. С. Мельничук, ред.). Київ: Наукова думка.
Брус, М. П. (2019). Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування (ч. 1). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.
Верхратський, С. А., & Заблудовський, П. Ю. (1991). Історія медицини. Київ: Вища школа.
Гумецька, Л. Л. (1958). Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV–ХV ст. Київ: Видавництво АН УРСР.
Кислюк, Л. П. (2017). Сучасна українська словотвірна номінація: ресурси та тенденції розвитку. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Клименко, Н. Ф., Карпіловська, Є. А., & Кислюк, Л. П. (2008). Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Ковалик, І. І. (1962). Словотворчий розряд суфіксальних загальних назв живих істот жіночої статі у східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами. У Питання українського мовознавства (кн. 5, с. 3–34). Львів: Видавництво Львівського університету.
Мельничук, А. С. (ред.). (1986). Историческая типология славянских языков. Фонетика, словообразование, лексика и фразеология. Киев: Наукова думка.
Паламарчук, Л. С. (1983). Розвиток лексики української мови в радянську епоху. У В. М. Русанівський (ред.), Історія української мови. Лексика і фразеологія (с. 557–591). Київ: Наукова думка.
Передрієнко, В. А. (1979). Формування української літературної мови ХVІІІ ст. на народній основі. Київ: Наукова думка.
Тараненко, О. О. (2021). Андроцентризм у системі мовних координат і сучасний гендерний рух. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Ткаченко, О. Б. (2004). Українська мова і мовне життя світу. Київ: Спалах.
Шевельов, Ю. В. (2008). Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова? З проблем східнослов’янської глотогонії. У Ю. В. Шевельов, Вибрані праці: у 2 кн. (кн. І: Мовознавство, с. 382–411). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».