Зміни в унормуванні закінчень відмінюваних слів в «Українському правописі» 2019 року

Л.М. КОЛІБАБА, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу граматики та наукової термінології
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

Е-mail: kolibaba79@gmail.com
https://orcid.org/0000-0001-7063-5309

Рубрика: Дискусії
Мова статті: українська

Анотація: Виокремлено та схарактеризовано основні зміни в морфологійних нормах сучасної української літературної мови, зафіксовані в розділі «Правопис закінчень відмінюваних слів» «Українського правопису» 2019 р. Залежно від ступеня істотности цих змін їх розмежовано на власне зміни – нові правила, яких не було в попередній редакції «Українського правопису» 1993 р., та корекції – уточнення, удокладнення, переформулювання змісту правил, наявних у попередньому варіанті правописного кодексу, розширення ілюстративного матеріалу тощо. Констатовано зв’язок запропонованих в «Українському правописі» 2019 р. морфологійних власне змін та корекцій із нормами «Українського правопису» 1928 р. З’ясовано, що внесення змін до «Українського правопису» 2019 р. – це не архаїзування української мови, а повернення національно маркованих граматичних рис, які ґрунтовані на її історично сформованих особливостях розвитку, але внаслідок позамовних, переважно ідеологійних, чинників за тоталітарної доби були витіснені на периферію або й зовсім вилучені з ужитку для зближення українського правопису з російським. Зосереджено увагу також на тих морфологійних проблемах, що їх не розв’язано в редакції «Українського правопису» 2019 року. Запропоновано скореговані й удокладнені норми використання відмінкових закінчень іменників.

Ключові слова: морфологійна норма, іменник, відмінок, закінчення, «Український правопис», мовна практика.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
ПС – Голоскевич Г. (1994). Правописний словник. Вид. 12. Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто – Львів.
РУС-Із – Ізюмов О. (1930). Російсько-український словник. Видання четверте, доповнене й виправлене за новим правописом. Харків – Київ.
РУС-Кр – Кримський А., Єфремов С. (ред.). (2016–2017). Російсько-український словник (т. 1–3): Т. 1. А – Ж (уперше опубліковано 1924 р.); Т. 2. З – Н. Вип. 1. З – К (уперше опубліковано 1929 р.); Т. 2. З – Н. Вип. 2. Л – Намыкивать (уперше опубліковано 1932 р.); Т. 2. З – Н. Вип. 3. Намыл – Нять (уперше опубліковано 1933 р.); Т. 3. О – П. Вип. 1. О – Поле (уперше опубліковано 1927 р.); Т. 3. О – П. Вип. 2. Поле – Пячение (уперше опубліковано 1928 р.). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
РУСПМ – Кримський А.Ю. (ред.). (1926). Російсько-український словник правничої мови. Київ: Друкарня УАН.
РУФС-ПП – Підмогильний В., Плужник Є. (упор.). (1993). Російсько-український фразеологічний словник. Фразеологія ділової мови. Київ: УКСП «Кобза». (Уперше опубліковано 1927 р.).
СГ – Грінченко Б. (ред.). (1907–1909). Словарь української мови (т. 1–4). Київ.
СДМ – Дорошенко М., Станиславський М., Страшкевич В. (2018). Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. (Уперше опубліковано 1930 р.).
Уманець, Спілка – Уманець М., Спілка А. (Комарь М.). (упор.). (1924). Словарь російсько-український; Уманецъ М., Спилка А. Русско-украинскій словарь. Берлін: Українське Слово. (Уперше опубліковано 1893 р.).
УРС-Нік – Ніковський А. (2018). Українсько-російський словник. (Уперше опубліковано 1926 р.). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
УСС – Огієнко І. (1924). Український стилістичний словник. Львів.
ФДМ – Підмогильний В., & Плужник Є. (упор.). (1927). Фразеологія ділової мови. 2-ге виправл. вид. Київ: Час.

ЛІТЕРАТУРА
Баранник Д.Х. (1997а). Новий український правопис чи нова редакція «Українського правопису»? Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 76–78). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Баранник Д.Х. (1997б). Про загальну концепцію і структуру нової редакції «Українського правопису». Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 24–26). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Бевзенко С.П., Грищенко А.П., Лукінова Т.Б., Німчук В.В., Русанівський В.М., Самійленко С.П. (1978). Історія української мови. Морфологія. Київ: Наукова думка.
Булаховський Л.А. (1936). Розвідки в ділянці граматичної аналогії в слов’янських мовах. Мовознавство, 8, 50–57.
Бурячок А.А. (1997). Про концепцію нової (остаточної) редакції українського правопису. Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 26–30). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Вихованець І. (2004). Ненаукові пристрасті навколо українського правопису. Українська мова, 2, 3–24.  ttps:// r2u.org.ua/node/145
Вихованець І., Городенська К. (2004). Теоретична морфологія української мови. Київ: Пульсари.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Загнітко А.П., Соколова С.О. (2017). Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Гінзбург М. (2013). Традиційна українська форма знахідного відмінка як засіб забезпечити точність та однозначність фахових текстів. Стиль і текст, 14, 93–101.
Головащук С.І. (1997). До правопису закінчень відмінюваних слів. Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 81–86). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Горняткевич А. (1997). [Виступ].  Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 41–44). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Городенська К. (2017). Граматичні норми української літературної мови і сучасна практика професійної спільноти. Дивослово, 4, 40–45.
Городенська К. (2019). Українське слово у вимірах сьогодення. Видання друге, істотно доповнене. Київ: КММ.
Грунскій Н.К. (1918). Украинская грамматика. Киев: Изданіе Товарищества «Голосъ».
Грунський М., Мироненко М. (1927). Український правопис.
Зорівчак Р. (2018). Зауваги комісії всесвітньої літератури імені Миколи Лукаша Наукового товариства імені Шевченка з приводу проєкту редакції «Українського правопису». Лист комісії всесвітньої літератури імені Миколи Лукаша Наукового товариства імені Шевченка до Української національної комісії з питань правопису.
Иваница Гр. (1926). Курс украинского языка в кратком практическом изложении. Киев: Государственное издательство Украины.
Караванський С. (2001). Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я». Київ: Видавничий центр «Академія».
Карпенко Ю.О. (1997). Пропозиції до нового видання «Українського правопису». Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 130–131). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Колібаба Л. (2014). Друга форма знахідного відмінка іменників як самобутня риса української мови. Дивослово, 6, 28–32.
Курило О. (1925). Уваги до сучасної української літературної мови. Вид. 3-тє. Київ: Книгоспілка.
Матвієнко О. (1932). Назовна та родова форма знахідного відмінка. Стилістичні паралелі (проти пуризму) (с. 87–106). Харків: Радянська школа.
Матвіяс І.Г. (1974). Іменник в українській мові. Київ: Радянська школа.
Найголовніші правила українського правопису. (1921). Київ.
Найголовніші правила українського правопису (нове видання). (1925). Київ.
Наконечний М. (1928). Українська мова: програма-конспект з додатком про новий правопис український. Харків: Рух.
Німчук В.В. (1999). Проблеми українського правопису в ХХ ст. Український правопис: Проєкт найновішої редакції (с. 242–333). Київ: Наукова думка.
Німчук В.В. (2002а). «Правописні проблеми» морфології української літературної мови. Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки, 5, 27–30.
Німчук В.В. (2002б). Проблеми українського правопису ХХ – початку ХХІ ст. ст. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет.
Німчук В.В., Пуряєва Н.В. (упор.). (2004). Історія українського правопису XVI–XX століття: хрестоматія. Київ: Наукова думка.
Новий правопис не повинен роз’єднувати країну (09.11.2018). Голос України.  http://www.golos.com.ua/article/ 309838
Огієнко І. (митрополит Іларіон). (2010). Рідна мова. Київ: Наша культура і наука.
Огієнко І. (митрополит Іларіон). (2011). Наша літературна мова. Київ: Наша культура і наука.
Пономарів О.Д. (1997). Пропозиції до нової редакції «Українського правопису». Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 79–81). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Синявський О. (2004). Коротка історія «Українського правопису». В.В. Німчук, Н.В. Пуряєва, Історія українського правопису: XVI–XX століття: хрестоматія (с. 432–452). Київ: Наукова думка.
Синявський О. (1922). Порадник української мови. Харків – Берлін – Нью-Йорк: Україно-американське вид. т-во «Космос».
Синявський О. (2018). Норми української літературної мови (уперше опубліковано 1931 р.). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Смаль-Стоцький С., Ґартнер Ф. (1914). Граматика руської мови. 3-тє вид., випр. і допов. Відень: Книгарня тов-ва ім. Шевченка.
Сулима М. (1928). Українська фраза. Харків: Рух.
Тараненко О.О. (1997). Лінгвістичний і соціальний комплекс проблем навколо сучасного українського правопису. Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 12–18). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Тараненко О.О. (2005). Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (у межах граматичних категорій іменника). Мовознавство, 3–4, 85–104.
Тимошенко П.Д. (1968). Питання нормалізації синтаксису української літературної мови в радянську епоху. Синтаксична будова української мови (с. 182–191). Київ: Наукова думка.
Тимченко Е.К. (1913). Функции генетива в южнорусской языковой области. Варшава: Варшав. учеб. окр.
Тимченко Є.К. (1917). Українська граматика. Київ: Вид-во Товариства «Час».
Ужченко В.Д. (1997). Деякі рекомендації до нової редакції «Українського правопису». Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 160–161). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Український правопис (проєкт). (1926). Харків: Державне видавництво України.
Український правопис. (1929). Вид. 1-ше. Харків: Державне видавництво України.
Український правопис. (1933). Харків: Радянська школа.
Український правопис. (1940). Київ.
Український правопис. (1946). Київ: Українське державне видавництво.
Український правопис. (1960). Вид. 2-ге, випр. і допов. Київ: Вид-во АН УРСР.
Український правопис. (1993). 4-те вид., випр. й допов. Київ: Наукова думка.
Український правопис: Проєкт найновішої редакції (1999). Київ: Наукова думка.
Український правопис. (2019). Київ: Наукова думка.
Фаріон І. (2009). Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. Львів: Свічадо.
Фаріон І. (03.09.2018). Проєкт правопису 2018 – дитя компромісу: і вашим, і нашим. ttps://blogs.pravda. com.ua/authors/farion/5b8c59e9296a4/
Чапленко В. (1974). Мовна політика більшовиків на Україні в 1950–60-их рр. Чікаґо: Український публіцистично-науковий інститут.
Чучка П.П. (1997). З приводу підготовки нової редакції «Українського правопису». Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 34–38). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Шевельов Ю. (1997). Про критерії оцінювання в питаннях українського офіційного правопису. Український правопис: так і ні: Обговорення нової редакції «Українського правопису» (с. 68–76). Київ: УНВЦ «Рідна мова»: Довіра.
Шевельов Ю. (2009). Так нас навчали правильних проізношеній. Вибрані праці: у 2 кн. (кн. І, Мовознавство, с. 280–333). Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія».
Шевельов Ю. (2012). Нарис сучасної української літературної мови та інші лінгвістичні студії (1947–1953 рр.). Київ: Темпора.
Шевчук Ю. (30.08.2018). Кілька посутніх зауваг щодо нового проєкту українського правопису. https:// www.radiosvoboda.org/a/29461384.html
Юносова В. (2003). Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові. Київ: Знання України.