Динаміка літературної норми в текстах сучасних українських медіаресурсів: функціонально-стильовий вимір

Т.А. КОЦЬ, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

Е-mail: tetyana_kots@ukr.net
https://orcid.org/0000-0003-4622-9559

Рубрика: Дискусії
Мова статті: українська

Анотація: У статті досліджено теоретичні проблеми літературної норми на сучасному етапі функціонування української мови в загальнослов’янському контексті та в умовах цифровізації медіапростору. Проаналізовано зміни у визначенні критеріїв нормативности мовних одиниць, наголошено на засадах їх ціннісного сприймання в суспільстві залежно від внутрішньомовних та позамовних соціокультурних чинників національного простору. Простежено три основні тенденції нормотворення: посилення авторської позиції в тексті, експресивізація публіцистичного стилю та її вплив на книжні різновиди мови, спрощення стандартів у виборі мовних одиниць.

Ключові слова: літературна норма, нормотворення, функціональні тенденції мовного ресурсу, взаємодія стилів, оцінність, експресивізація, спрощені мовні стандарти.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

СУМ – Білодід І.К. (ред.). (1970–1980). Словник української мови: в 11 т. Київ: Наукова думка.
СУМ-20 – Русанівський В.М. (ред.). (2010–2022). Словник української мови: у 20 т. Київ: Український мовно-інформаційний фонд.

ЛІТЕРАТУРА

Булаховський Л. (1977). Історичний коментарій до української літературної мови. Булаховський Л. Вибрані праці у 5 т. (т. 2, с. 217–560). Київ: Наукова думка.
Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Коць Т.А., Сюта Г.М., Чемеркін С.Г. (2013). Літературна норма і мовна практика. Ніжин: Аспект-поліграф.
Караванський С. (2014). Практичний словник синонімів української мови. Львів: БаК.
Караванський С. (1998). Російсько-український словник складної лексики. Київ: Академія.
Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П., Клименко Н.Ф. (2017). Вплив суспільних змін на розвиток української мови. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго.
Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П., Клименко Н.Ф. (2024). Система та структура української мови у функціонально-стильовому вимірі. https://surl.li/tgqvlb (дата звернення: 15.04.2025). Київ: Інститут української мови НАН України.
Коць Т. (2023). Словотвір назв осіб жіночого роду в українській літературній мові: між нормою і деструкцією. Культура слова, 99, 96–111.
Кримський А., Єфремов С. (1924–1933). Російсько-український словник. Київ: Українська академія наук.
Курило О. (1942). Уваги до сучасної української літературної мови. Краків – Львів: Українське видавництво.
Ніковський А. (1927). Українсько-російський словник. Київ: Горно.
Пилинський М.М. (1976). Мовна норма і стиль. Київ: Наукова думка.
Пилинський М.М., Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К.В. (1990). Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. Київ: Наукова думка.
Синявський О. (1931). Норми української літературної мови. Харків – Київ: Література і мистецтво.
Тараненко О.О. (2025). Українська літературна мова кінця XX — першої чверті ХХІ ст.: стан і тенденції розвитку, I. Київ: Український мовно-інформаційний фонд.
Шевельов Ю. (2008). Вибрані праці: у 2 кн. (кн. 2). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».
Шевельов Ю. (1951). Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен: Видавництво «Молоде життя».
Chudziński Р. (2007). Słownik wiedzy o mediach. Bielsko Biała.
Coseriu E. (2007). Textlinguistik: eine Einführung, 4. Aufl. Tüb.: Gunter Narr Verlag.
Deuze M. (2004). What is Multimedia Journalism. Journalism Studies, 5 (2), 139–152.
Esser F. (1999). Tabloidization of News. A Comparative Analysis of Anglo-American and German Press Journalism. European Journal of Communication, 14, 3, 291–324.
Gajda S. (2001). Nowe społeczności dyskursywne a edukacja komunikacyjna. Zmiany w publicznych zwyczajach językowych (s. 7–13). Warszawa: BV.
Habrajska G. (2004). Wprowadzenie do gramatyki komunikacyjnej, 1. Łask.
Janus J. (2010). Tabloidization of television news language, “Oblicza Komunikacji”. Tabloidization of language and culture, 161–175.
Kępa-Figura D. (2010). Linguistic dimensions of tabloidization – a case study, “Oblicza Komunikacji”. Tabloidization of language and culture, 127–134.
Kłosińska K. (2009). Formy i normy, czyli poprawna polszczyzna w praktyce. Warszawa: BV.
Markowski A. (2006). Kultura języka polskiego. Teoria. Zagadnienia leksykalne. Warszawa.
Maślanki J. (Ed.). (1976). Encyclopedia of knowledge about the press. Wrocław – Ossolineum.
Mikoіajczuk A. (2000). Problem ocen w analizie wybranych polskich nazw uczuж z klasy semantycznej GNIEWU. Acta Universitatis Wratislaviensis, 2229. Język a kultura, 14, 117–134. Wroclaw.
Mozer M. (2020). Is a Ukrainian Standard of the Russian Language on the Agenda? Kyiv-Mohyla Humanities Journal, 7, 185–196.
Nowakowska-Kempna I. (1986). Konstrukcje zdaniowe z leksykalnymi wykіadnikami predykatуw uczuж. Katowice: Uniwersytet.
Sartori G. (2007). Homo videns. Telewizja i postmyślenie. Warszawa.
Skrabacz А., Lewińska-Krzak M. (2022). Wpływ rewolucji cyfrowej na rozwój społeczeństwa informacyjnego. Roczniki nauk społecznych, 14 (50), 1, 12–21. https://doi.org/10.18290/rns22501.12
Skudrzyk A. (2005). Czy zmierzch kultury pisma? O synestezji i analfabetyzmie funkcjonalnym. Katowice.
Wolny-Zmorzyński K., Kaliszewski A., Furman W. (2006). Journalistic Genres. Theory, practice, language (s. 110–123). Warszawа: Academic and Professional Publishing Houses.
Wytrębowicz J. (2009). O poprawności językowej publikacji naukowo-technicznych. Zagadnienia naukoznawstwa, 1 (179), 1–10.