Віртуальні імена з топонімним компонентом КИЇВ в українськомовному сегменті соціальної мережі «Х»

Ю.О. ЦИГВІНЦЕВА, доктор філософії, молодший науковий співробітник відділу лексикології, лексикографії та структурно-математичної лінгвістики
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

E-mail: julivoznuk@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-9684-3840

Рубрика: Дослідження молодих науковців
Мова статті: українська

Анотація: У статті проаналізовано особливості функціонування віртуальних імен, або нікнеймів, в українськомовному сегменті соціальної мережі «Х». Одиниці з топонімним компонентом КИЇВ, відтопонімними прикметниками КИЇВСЬКИЙ, КИЇВСЬКА, КИЇВСЬКЕ та прислівником ПО-КИЇВСЬКИ класифіковано за типами мотивації самоназивання. Описано формальну й семантичну структуру віртуальних імен. Досліджено наслідки мовної гри, іронічні самоназви та прецедентні одиниці як основу формування семантики віртуальних імен. З’ясовано, що віртуальна реальність впливає на добір мовних засобів для самопрезентації користувачів соцмереж у віртуальному імені.

Ключові слова: інтернет-комунікація, соціальна мережа, самопрезентація, онім, топонім, псевдонім, віртуальне ім’я, топонімний компонент, прецедентний текст (ім’я).

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

РУС – Рисін А., Старко В., Марченко Ю., Телемко О. та ін. (упор.). (2007–2024). Російсько-українські словники. https://r2u.org.ua (дата звернення: 29.05.2024).
Словотвір – Словотвір: майданчик для перекладів запозичених слів. (2024). https://slovotvir.org.ua/ (дата звернення: 29.05.2024).
ССУС – Кондратюк Т.М. (упор.). (2006). Словник сучасного українського сленгу. Харків: Фоліо.
Х – Х: соціальна мережа. (2006–2024). https://x.com/ (дата звернення: 18.05.2024).
Collins – Collins English Dictionary. (2007–2024). https://www.collinsdictionary. com/ (дата звернення: 10.06.2024).
Hromadske – Громадське Телебачення: сайт онлайн-медіа. (2013–2024). https://hromadske.ua/ (дата звернення: 10.06.2024).
OED – Online Etymology Dictionary. (2024). https://www.etymonline.com/ (дата звернення: 25.05.2024).

ЛІТЕРАТУРА

Гармаш М.О., Педченко О.В., Хоровець В.Є. (2022). Власне ім’я віртуального світу комп’ютерних ігор. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія, 26–27, 247–253. https://doi.org/10.34079/2226-3055-2022-15-26-27-247-253
Карпенко М.Ю. (2017). Онімний простір Інтернету: монографія. Одеса: КП ОМД.
Масенко Л. (2017). Мова радянського тоталітаризму. Київ: Видавництво «КЛІО».
Омелюх І.В. (2023). Функційно-прагматичні особливості нікнеймів (на матеріалі сайту KOLO). Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки, 2(100), 208–217. https://doi.org/10.35433/рhilology.2 (100).2023.208-217
Попова А.В. (2017). Нікнейм як основний засіб самопрезентації віртуальної особистості в інтернет-комунікації: семантична природа та класифікація (на матеріалі української мови). Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах, 33–34, 49–58. https://doi.org/10.31558/2075-2970.2017.33-34.5
Сазонова Є.О. (2012). Віртуальний нікнейм як прецедентний. Лінгвістика, 2, 264–271.
Сазонова Є.О. (2014). Нікнейміка як нова галузь сучасної антропоніміки. Studia linguistica, 8, 399–403. http://surl.li/qfnvac (дата звернення: 25.05.2024).
Соприкіна В., Маленко О. (2021). Псевдонімікон української культурно-мистецької сфери початку XXI століття: лінгвістична інтерпретація (монографія). Харків: ХНПУ; ХІФТ.
Торчинський М.М. (2008). Структура онімного простору української мови: монографія. Хмельницький: Авіст.
Шестакова С.О. (2019). Особливості номінації учасників віртуальної комунікації (на матеріалі ніконімів). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія, 43, 121–125. http://surl.li/ fxvwkk (дата звернення: 25.05.2024).
Шитик Л.В., Омелюх І.В. (2021). Структура нікнеймів у соціальних мережах. Мовознавчий вісник, 31, 18–26. https://doi.org/10.31651/2226-4388-2021-31-18-25
Kosmeda T., Janik K., Janczura D. (2021). Сучасна ономастична термінологія: дискусії українських і російських учених щодо формування інтернет-ономастикону. Przegląd Wschodnioeuropejski, 12(1), 305–316. https://doi.org/10.31648/pw.6477