Відапелятивні мікротопоніми Житомирщини: історія формування та семантика

Н.Ю. Сарган, аспірантка відділу історії української мови та ономастики Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

E-mail: ndzdmarchuk@gmail.com
https://orcid.org/0009-0002-7873-3549

Рубрика: Дослідження молодих науковців
Мова статті: українська

Анотація: У статті схарактеризовано мікротопоніми різних районів Житомирського Полісся, мотивовані географічними термінами. Наведено мікротопонімні паралелі з досліджуваними назвами з інших регіонів України. Здійснено детальну роботу з картами, на яких зафіксовані назви малих географічних об’єктів, похідних від географічних термінів. Закцентовано на специфічних рисах місцевого мікротопонімікону, важливих для дослідження мовної картини світу місцевого населення.

Ключові слова: апелятив, мікротопонім, географічний термін, Житомирське Полісся, онімізація.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АТП – Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ: на 1 вересня 1946 року. (1947). Київ: Українське видавництво політичної літератури.
АТУЖ – Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини (1795–2006). (2007). Житомир: Видавництво «Волинь».
ВТССУМ – Бусел В.Т. (ред.). (2005). Великий тлумачний словник сучасної української мови. Ірпінь: ВТФ Перун.
Головацький – Головацкий Я.Ф. (1884). Географический словарь западнославянских и южнославянских земель и прилегающих стран. С приложением географической карты. Вильна: Типографія А.Г. Сыркина.
Грінченко – Грінченко Б.Д. (упоряд.). (1907–1909). Словарь української мови. (т. 1–4). Київ: [б. в.].
Данилюк – Данилюк О.К. (2013). Словник народних географічних термінів Волині. Луцьк: Вежа-Друк.
ЕСТУ – Лучик В.В. (2014). Етимологічний словник топонімів України. Київ: Академія.
ЕСУМ – Болдирєв Р.В., Мельничук О.С. (1982–2012). Етимологічний словник української мови (т. 1–6). Київ: Наукова думка.
Карта – Топографическая карта СССР 1971–1988. (1988). Масштаб: в 1 см. 5 км. (1:500000). Москва: Генштаб СССР.
Лисенко – Лисенко П.С. (1974). Словник поліських говорів. Київ: Наукова думка.
СГУ – Непокупний А.П., Стрижак О.С., Цілуйко К.К. (1979). Словник гідронімів України. Київ: Наукова думка.
СМгУ – Железняк І.М., Карпенко О.П., Лучик В.В., Поляруш Т.І., Стрижак О.С., Шульгач В.П. (2004). Словник мікрогідронімів України. Волинь, Житомирщина, Запоріжжя, Київщина, Кіровоградщина, Полтавщина, Черкащина. Київ: Видавництво «Обереги».
СУМ – Білодід І.К., Горецький П.І., Бурячок А.А., Гнатюк Г.М., Швидка Н.І., Доценко П.П., … Головащук С.І. (ред.). (1970–1980). Словник української мови: в 11 т. Київ: Наукова думка.
Шуберт – Шуберт Ф.Ф., Тучкова П.А. (1915). Военно-топографическая карта Российской Империи 1846–1863 гг. Масштаб: 3 версти на дюйм (1: 126 000).
SEJP – Boryś W. (2008). Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków: Wydawnictwo Literackie.
SG – Sulimierski F., Walewski W. (1880–1903). Słownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. (t. 1–15). Warszawa: Nakł. F. Sulimierskiego, W. Walewskiego.

ЛІТЕРАТУРА
Карпенко О.П. (1974). Старожитня гідронімія центрального Полісся в загальнослов’янському аспекті. Мовознавство, 2–3, 77–90.
Мосур О.С. (2019). Мікротопонімія кінця XVIII – початку XIX століття: Самбірський циркул [дис. … канд. філол. наук]. Львів.
Ординська І.Я. (2020). Мікротопонімія Північної Хмельниччини [дис. … канд. філол. наук]. Вінниця.
Сокіл Н.В. (2007). Мікротопонімія Сколівщини [дис. … канд. філол. наук]. Львів.
Толстой Н.И. (1969). Славянская географическая терминология. Семасиологические этюды. Москва: Наука.
Чеховський І.Г. (1996). Мікротопонімія Чернівецької області в історичному аспекті (утворення на базі народної термінології) [автореф. дис. … канд. іст. наук]. Чернівці.
Шийка С.В. (2013). Народна географічна термінологія Ровенщини [дис. … канд. філол. наук]. Київ.
Янчишина Я.В. (2021). Мікротопонімія Центральної Хмельниччини [дис. … канд. філол. наук].  Хмельницький.