ЩЕ РАЗ ПРО «РУСИНСЬКЫЙ ЯЗЫК» І ЗБЕРЕЖЕННЯ ДІАЛЕКТНОГО СЕРЕДОВИЩА

НІМЧУК Василь Васильович –
член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України
01001, Київ, вул. М. Грушевського, 4

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: Ідеологи русинства, що заперечують належність корінного слов’янського  населення Закарпаття до українського етносу, майже чверть століття твердять про «кодифікацію» окремішньої русинської мови, проте цього досі немає, а «нормалізатори» досконало місцевих говорів не знають. Закарпатський і всі інші українські говори необхідно берегти від деструкції та вимирання.

У зв’язку з цим автор пропонує створити громадську організацію – «Товариство шанувальників і захисників українських говорів». Публікується проект статуту цього всеукраїнського Товариства. Члени Товариства вважають, що треба досконало знати українську літературну мову, яка об’єднує всіх членів етносу (нації), але водночас люблять і шанують свою материнську мову та бажають, щоб діалект залишався живим й успішно функціонував на території, де споконвіку поширений. У Статуті докладно описано цілі та завдання Товариства, сфери його діяльності, структуру, права й обов’язки членів організації.

Ключові слова: закарпатський діалект; українські говори; захист діалектного середовища; русинство; громадське товариство.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алмаший М. Русинское научно-просветительское общество. Поп И. Энциклопедия Подкарпатской Руси.Ужгород, 2001. С. 329.
2. Атлас української мови. Т. 2: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. Київ, 1988. 103 с. + 407 мап.
3. Белей Л. Неорусинський проект. Український тиждень. № 49 (110). 4грудня 2009.
4. Гарайда И. Грамматика руського языка. Унгваръ, 1941.
5. Годинка А. Утцюзнина, газдууйство и прошлость южнокарпатськыхъ русинувъ. Написсау еденъ сокырницькый сирохманъ. Nyiregyhaza, 2000. С. 3–
6. Годинка А. Час гурше, ги вода… Русинські тексты.Матеріал зобрав, ушорив, коментарії застачив и вступноє слово написав М. Капраль. Спередслово І. Удварі. Нїредьгаза, 2005.
7. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над системою числівників говірок Закарпатської області. Наукові записки УжДУ. Т. ХІV: Діалектологічний збірник. Ужгород, 1955. С. 7 – 80.
8. Етимологічний словник української мови. Т. 1. Київ, 1982.
9. KatonaL. Ukrán – magyar szótár. Budapest – Uzshorod, 1963.
10. Керча І. Утцюзнина. Читанка про недїльні школы. Удан. другоє, росширеноє. Ужгород, 2002.
11. Маґочій П.Р. Товариство карпатських русинів (Общество карпатських русинов). Маґочій Павло Роберт, Поп Іван. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Загальна ред. П.Р. Маґочій. Переклад з англ. мови. Ужгород, 2010. С. 737 –
12. Маґочій П.Р., Поп І. Товариство імені Олександра Духновича. Общество имени Александра Духновича. Маґочій П. Р., Поп І. Зазнач. праця. С. 733 –
13. Німчук В. «Кодифікувати» нові літературні мови? Зберегти й захистити українські говори! Українська мова. 2013. № 3 (47). С. 3 – 26.
14. Отцюзнина. Културно-белетристичный журнал Закарпатського обласного научно-културологичного общества им. А. Духновича. Вып. № 1, юлый. 2016.
15. Печора Н. Русинськый язык. 1 – 3. Цвіт про русинські школы. Пятьрîчной сістемы народной освіты. Научный редактор В. Падяка, к. ф. н. Ужгород, 2013.
16. Продан Ю. Честовані читателі. Отцюзнина. № 1. С. 1.
17. Російсько-український словник: у 4-х томах. Т. 4. Київ, 2014.
18. Сабадош І. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району. Ужгород, 2008.
19. Словник староукраїнської мови ХІV – ХV ст. Т. 2. Київ, 1978.
20. Чопей Л. Русько-мадярский словарь. У Будапештѣ, 1883.
21. Чучка П. Прізвища закарпатських українців: історико-етимологічний словник. Львів, 2005.
22. Яворский Ю.А. Новые рукописные находки в области старинной карпаторусской письменности ХVІ – ХVІІІ веков. Прага, 1931. 135 с. + 5 фото.