ПРОЄКЦІЯ МОВНОЇ СВІДОМОСТИ: ВІД ПАМВА БЕРИНДИ ДО ПОСТМОДЕРНІЗМУ

І.Д. ФАРІОН,
доктор філологічних наук, професор кафедри української мови, Національний університет «Львівська політехніка»

вул. Степана Бандери, 12, Львів, 79000

E-mail: iryna.farion@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-5368-2055

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті вперше здійснено проєкцію мовної свідомости в діахронії: від передмодерного часу до сучасного постмодернізму зі спільною ментальною основою амбівалентного та гібридного характеру. Епіцентром аналізу діахронної мовної свідомости є постать видатного лексикографа та видавця Памва Беринди крізь призму його видавничих передмов та мотивації створення «Лексикону словенороського» (1627). Доведено визначальність мовної свідомости в базових соціолінгвальних процесах.
Ключові слова: мовна свідомість, передмодерний час, постмодернізм, проста руська мова, «Лексикон словенороський», «Триодь постна».

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
КІСТ – Картотека Історичного словника Є. Тимченка. Зберігається в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України м. Львова.
ЛЗ – Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская. Підгот. текстів пам’яток і вступні статті В.В. Німчука. Пам’ятки української мови ХVI–ХVII ст. Серія наукової літератури. Київ, 1964.
ЛСБ – Лексикон словенороський Памви Беринди. Підгот. тексту і вступна стаття В.В. Німчука. Пам’ятки української мови ХVII ст. Серія наукової літератури. Київ, 1961.
СУМ – Словник української мови: В 11-и т. Київ, 1970–1980.
ЭССЯ – Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд под. ред. члена-кор. АН СССР О. Н. Трубачева. Вып. 6. Москва, 1970.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вандриес Ж. Язык (лингвистическое введение в историю). Пер с фр. Москва, 2004.
2. Гнатюк Л. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції: монографія. Київ, 2010.
3. Горецький П.Й. Памва Беринда і його «Лексиконъ славеноросскій». Українська мова в школі. 1956. № 2. С. 22–29.
4. Житецький П.Г. Нарис літературної історії української мови ХVII ст. Вибрані праці. Філологія. Київ, 1987. С. 19–139.
5. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. Отв. ред. Д.Н. Шмелев. Москва, 1987.
6. Конституція України. Офіційне видання. Київ, 2010.
7. Кримський А. Нарис історії українського правопису до 1927 року. Історія українського правопису ХVI–ХХ століття: Хрестоматія. Київ, 2004. С. 392–414.
8. Огієнко І. Українська літературна мова ХVI-го і український Крехівський Апостол. Т. I. Варшава, 1930.
9. Передрієнко В.А. Староукраїнська «проста мова» ХVI–ХVIII століття у контексті формування національної літературної мови. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. Вип. IV. Київ, 2001. С. 16–23.
10. Перетц В. Українські синаксари в Київських та Львівських тріодях ХVІ–ХVII вв. Епізод з історії «простої мови» на Україні. Науковий збірник за рік 1925. ЗУНТ (тепер історичної секції ВУАН), 1926. Т. ХХ. С. 67–84.
11. Плющ П.П. Історія української літературної мови. Підручник. Київ, 1971.
12. Послання апостола Павла. Перше послання до коринтян. Святе Письмо старого та нового завіту. Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами. За дозволом Церковної Влади. Ukrainian Bible 63 DC, United Bible Societies, 1991. С. 207–223.
13. Селігей П. Мовна свідомість: структура, типологія, виховання. Київ, 2012.
14. Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в 16–18 вв. Всезбірка передмов до українських стародруків. Київ, 1924.
15. Успенский Б.А. Языковая ситуация Киевской Руси и ее значение для истории русского литературного языка. Москва, 1983.
16. Фаріон І. Законодавче поле української мови: колоніяльна, ліберально-гібридна і національна мовні моделі (1989–2019). Куньч З.Й., Фаріон І.Д., Микитюк О.Р., Харчук Л.В. Городиловська Г.П. Українська реальність крізь призму терміна. Монографія. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019. С. 47–93.
17. Фаріон І. Памво Беринда крізь призму рецепції староукраїнської мови. Феномен Памва Беринди крізь призму його доби: лінгвістичні та історико-культурологічні тлумачення. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (17–18 жовтня 2018 року). Дрогобич: Посвіт, 2019. С. 56–65.
18. Фаріон І. Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у ХIV–ХVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива. Львів, 2015.
19. Франко І. План викладів історії літератури руської. Спеціяльні курси. Мотиви. Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. Київ, 1984. Т. 31. С. 194–470.
20. Фрік Д. Мелетій Смотрицький і руське мовне питання. Записки наукового товариства імені Т. Шевченка. Праці філологічної секції. Львів, 1992. Т.СХХIV. С. 210–229.
21. Чепіга І. Концепція літературної мови староукраїнських книжників ХVI – першої половини ХVII ст. Жанри і стилі в історії української літературної мови. Київ, 1989. С. 79–93.
22. Яворська Г. Прескриптивна лінгвістика як дискурс: Мова, культура, влада. Київ, 2000.
23. Otwinowska B. Język – naród – kultura. Antecedencje i motywy renesansowej myśli o języku. Wrocław, 1974.