ДЕРИВАТИ НА -Ч-(-ИЙ) В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ ТА ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

К.Г. ГОРОДЕНСЬКА,
доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу граматики та наукової термінології, Інститут української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001

Е-mail: ukr.grammar@meta.ua
https://orcid.org/0000-0003-2638-9037

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація:
Дослідження ґрунтоване на ідеї академічної лінгвоукраїністики про відсутність активних дієприкметників із суфіксом -ч- у народно-розмовній українській мові ХІХ ст. та на ранніх етапах розвитку нової української літературної мови. Схарактеризовано походження і статус дериватів на -ч-(-ий), наявних у словниковому складі сучасної української літературної мови.

Розмежовано: 1) віддієслівні прикметники із суфіксом -уч- (-юч-), що є переважно колишніми дієприкметниками й виражають тепер ознаку, властивість, притаманну кому-, чому-небудь; 2) відад’єктивні прикметники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), що надають дериватам словотвірного значення інтенсивного вияву ознаки; 3) активні дієприкметники теперішнього часу із суфіксом -ч-, що утворені в різні історичні періоди розвитку української літературної мови й зберігають морфологічну або акцентну співвідносність із дієсловами у формі 3-ї особи множини теперішнього часу та є переважно словотвірними кальками дієприкметників російської мови на -щ-(-ий), -ем-(-ый). Обґрунтовано нормативність та практичну доцільність уживання в сучасній українській мовній практиці прикметників на -ч-(-ий) перших двох груп і ненормативність дериватів третьої групи, оскільки вони суперечать морфологічній та словотвірній нормам української літературної мови, що спричинило заміну їх віддієслівними прикметниками із суфіксами -льн-,-івн-, -н- та іншими рівнозначними прикметниками або складними іменниками, що відбиває тенденцію до відновлення історично сформованих зразків українського прикметникового словотворення.

Ключові слова:
деривати на -ч-(-ий), віддієслівні прикметники із суфіксом -уч- (-юч-), відад’єктивні прикметники із суфіксами -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), активні дієприкметники теперішнього часу із суфіксом -ч-, словотвірна норма, народна мова, українська літературна мова.

ЛІТЕРАТУРА
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Укл. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь, 2005.
2. Житецький П.Г. Нарис літературної історії малоруського наріччя в ХVІІ ст. Вибрані праці. Філологія. Київ, 1987. С. 19–139.
3. Житецкий П.Г. О переводахъ евангелія на малорусскій языкъ. Санкт-Петербургъ, 1906.
4. Історія української мови. Морфологія. Київ, 1978.
5. Кочерга О. Процесові прикметники в науковій мові. Вісник національного університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2010. № 676. С. 23–26.
6. Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови). Київ, 2004.
7. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. Вид. друге. Київ, 2008.
8. Курс сучасної української літературної мови. За ред. Л.А. Булаховського. Київ, 1951. Т. 1.
9. Кушлик О.П. Словотвірна парадигматика похідних дієслів в українській мові. Дрогобич, 2016.
10. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. Упоряд., авт. передмови і коментарів М.С. Тимошик. 2-ге вид., випр. Київ, 2004.
11. Синявський О. Норми української літературної мови. Київ, 2018. Репринт з вид. 1931 р. 368 с. (Серія «Українська граматична класика»).
12. Словотвір сучасної української літературної мови. Київ, 1979.
13. Сучасна українська літературна мова. За ред. А.П. Грищенка. Київ, 1993.
14. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За заг. ред. І.К. Білодіда. Київ, 1969.
15. Тараненко О.О. Тенденції до синтетизму в сучасній українській літературній мові (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. Київ, 2016. Т. 19. № 2. С. 91–100.
16. Proмова, або Де ми помиляємося… Київ, 2006.