РЕАКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕФІКСАЛЬНО-СУФІКСАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ В УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВИХ ТА ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТАХ ПЕРШИХ ДВОХ ДЕСЯТИРІЧ ХХІ СТОРІЧЧЯ

КОЛІБАБА Лариса Миколаївна –
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
Е-mail: kolibaba.lm@meta.ua

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті проаналізовано реактуалізовані відіменні префіксально-суфіксальні дієслова доконаного виду з префіксами у-(в-), уне- (вне-), зне- та суфіксом -и-, активно вживані в перші двоє десятиріч ХХІ ст. в українських наукових та публіцистичних текстах. Визначено лінгвістичний статус цих дієслів, з’ясовано причини їх реактуалізації, оцінено доцільність використання в сучасному мововжитку. Простежено лексикографічні витоки відприкметникових та відіменникових дієслів із префіксами у-(в-), уне- (вне-), зне- та суфіксом -и-, а також неоднакове використання їх у словниках та мовній практиці в різні часові періоди.

Ключові слова: префіксально-суфіксальні дієслова, реактуалізація, словотвірний тип, префікс, суфікс.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Грінч. – Словарь української мови: у 4 т. Упоряд. з дод. власн. мат-лів Борис Грінченко. Київ, 1907 – 1909.

Грінч., Єфр., Нік. – Словник української мови: У 3 т. Т. 2. Д – Й. Ред.: С. Єфремов, А. Ніковський. Упоряд.: Б. Грінченко. Київ, 2017. 2. ХХІV. 440 с. Репринт з вид. 1927 р. (Серія «Словникова спадщина України»).

ЛСІ 1983 – 2003 – Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (1983 – 2003): Словник. Харків, 2004.

ЛСІ 2004 – 2006 – Нелюба А., Нелюба С. Лексико-словотвірні інновації (2004 – 2006): Словник. Харків, 2007.

ЛСІ 2010 – 2011 – Нелюба А. Лексико-словотвірні інновації (2010 – 2011): Словник. Харків, 2012.

МНС – Желеховський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар: У 2 т. Львів, 1886.

Омельчук – Омельчук С. Уроки української мови для 7 класу: навч. посіб. Київ, 2016.

ПС 1994 – Голоскевич, Г. Правописний словник. Вид. 12. Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто – Львів, 1994.

РУС 1924 – 1933 – Російсько-український словник. Т. 1 – 3. Київ, 1924 – 1933.

РУССВ – Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. Харків, 2002.

РУСНМ – Левун В. Російсько-український словник народної мови. На два томи. Том 1. Київ, 2007.

РУССС – Головащук С.І. Російсько-український словник сталих словосполучень. Київ, 2001.

СДМ 1930 – Дорошенко М., Станіславський М., Страшкевич В. Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія. Київ, 2018. ХVI. 248 с. Репринт з вид. 1930 р. (Серія «Словникова спадщина України»).

СУМ – Словник української мови: в 11 т. Т. І – ХІ. Київ, 1970 – 1980.

СУМ ДТ – Словник української мови: в 11 томах. Додатковий том: у 2-х кн. Кн. 1 – 2. Київ, 2017.

СУМЖ – Словник української мови. Відп. ред. В. В. Жайворонок. Київ, 2012.

УНС 1943 – Кузеля З.Ф., Рудницький Я.А. Українсько-німецький словник. Лейпциг, 1943.

УОС – 9 – Український орфографічний словник: понад 175 тис. слів. Київ, 2009.

УРС – Українсько-російський словник: у 6 т. Київ, 1953 – 1963.

УРС Із. – Ізюмов О. Українсько-російський словник. Харків, 1930.

УРС Нік. – Ніковський А. Українсько-російський словник. Київ, 2018. ХІІ. 864 с. Репринт з вид. 1926 р. (Серія «Словникова спадщина України»).

УСС – Огієнко І. Український стилістичний словник. Вінніпег, 1978.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Адах Н.А., Гаврилюк Н.В. Індивідуально-авторські дієслова у творчості поетів-емігрантів. Молодий вчений. 2018. № 3 (55). С. 9 – 13.
2. Береза Т. Гарна мова – одним словом: словник вишуканої української мови. Львів, 2015.
3. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). Київ, 1981.
4. Городенська К. Рецензія на працю Діани Вечорек «Украинский язык: Slavia Romana – Slavia Byzantina. Очерки по глагольности» (Wrocław: Wyd-wo uniwersytetu Wrocławskiego, 1997. 135 с.). Мовознавство. 1999. № 1. С. 76 – 77.
5. Городенська К.Г. Сполучники української літературної мови. Київ, 2010.
6. Кислюк Л. Сучасна українська словотвірна номінація: ресурси та тенденції розвитку. Київ, 2017.
7. Коляденко О.О. Установлювати відповідність – увідповіднювати; установлювати послідовність – упослідовнювати; робити висновки – висновувати. Термінологічний вісник. 2019. Вип. 5. С. 392 – 394.
8. Левун Н.В. Інноваційні процеси у творенні відсубстантивних дієслів української мови. Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках: VI Международная научная конференция (Днепропетровск, ДНУ имени Олеся Гончара, 22 – 23 апреля 2013 г.): материалы. Дніпропетровськ, 2013. С. 165 – 169.
9. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект): автореф. дис. … докт. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1997. 40 с.
10. Олексенко О. Тенденції в інновативному дієслівному словотворенні української мови. Граматичні студії. Вип. 3. Вінниця, 2017. С. 87 – 90.
11. Омельчук С. Сучасна українська лінгводидактика: норми в термінології і мовна практика фахівців. Київ, 2019.
12. Руссу А.О. Особливості вживання префіксів зне- та обез- у дієслівному термінотворенні. URL: http://www.confesp.fl.kpi.ua/ru/node/ 1260 (дата звернення: 17.09.2019).
13. Селігей П. Типи багатослів’я в наукових текстах. Українська мова. № 4. С. 22 – 24.
14. Синявський О. Норми української літературної мови. Київ, 2018. Репринт з вид. 1931 р. 368 с. (Серія «Українська граматична класика»).
15. Словотвір сучасної української літературної мови. Київ, 1979.
16. Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі засобів масової інформації). Київ, 2005.
17. Тараненко О.О. Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Київ, 2015.
18. Хроніка НДІМ 1933 – 1934 рр. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду: док. і матеріали. Київ, 2005. С. 152 – 163.
19. Чемерис К.Г. Відіменні дієслова зі складними префіксами. Українська мова і література в школі. № 4. С. 27 – 30.
20. Wieczorek D. Украинский язык: Slavia Romana – Slavia Byzantina. Очерки по глагольности. Wrocław, 1997.