• info@ukrmova.iul-nasu.org.ua
  • +38 (044)-278-12-09
  • Print ISSN 1682-3540
  • e-ISSN 2707-5249
» Журнал “Українська мова” - № 2 (90) 2024 » Випуски журналу » 2022 » Журнал “Українська мова” - № 3 (83) 2022 » Синтетично-аналітичний спосіб вираження демінутивності в українській мові ХІ–ХVІІІ століть

Синтетично-аналітичний спосіб вираження демінутивності в українській мові ХІ–ХVІІІ століть

Журнал “Українська мова” – № 3 (83) 2022
УДК 81-13-112=161.2.167.2/3

Г. В. СЕМЕРЕНКО, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки та методик навчання української й іноземних мов, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
вул. Тургенєвська 8–14, Київ 01054, Україна

E-mail: semerenkoav@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-1143-7326

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті на матеріалі синтетично-аналітичних конструкцій із демінутивним значенням у пам’ятках української мови ХІ–ХVІІІ ст. схарактеризовано синтетично-аналітичний спосіб передавання демінутивності, визначено його роль у розмежуванні здрібнілих та емоційних утворень, досліджено питання про наявність зменшеності без додаткових емоційних відтінків, первинність демінутивності та вторинність експресивності. Оскільки зменшеність у синтетично-аналітичних конструкціях експлікують не тільки суфікси, як в однослівних пестливих утвореннях, але й слова-індикатори, кожен компонент синтетично-аналітичних конструкцій із демінутивним значенням проаналізовано в конкретному лексичному оточенні. З’ясовано, що розмежування зменшеності й пестливості повністю залежить від контексту. Однак іноді й він не дозволяє переконливо розмежувати зменшеність і пестливість. Визначено роль текстуальних конкретизаторів у виявленні демінутивної семантики в поєднанні з ознакою розміру предмета. Простежено особливості синтетично-аналітичних конструкцій із демінутивним значенням у різні періоди функціонування української мови.

Ключові слова: словотвір, історичний словотвір, зменшеність, пестливість, синтаксичні засоби словотворення, синтетично-аналітичні конструкції

УМОВНI СКОРОЧЕННЯ
АБМУ – Стороженко, А. В. (ред.). (1892). Акты Бориспольского мейского уряда 1612–1699 гг. Кіевъ: Киевская старина.
АЖМУ – Бойчук, М. К. (упоряд.). (1965). Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582–1588 рр.). Київ: Наукова думка.
АПГУ – Модзалевский, В. Л. (ред.). (1912–1914). Актовые книги Полтавского городового уряда ХVІІ в. (вып. 1–3). Чернигов.
АЮЗР – Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. (1859–1914). (Ч. 1–8). Кіевъ. Величк. – Величковський, І. (1972). Твори. Київ: Наукова думка.
ГВЛ – Галицко-Волынская летопись. (1962). В Полное собрание русских летописей (т. 2: Ипатьевская летопись). Москва: Издательство восточной литературы.
ГУ – Білодід, І. К., & Кудрицький, Є. М. (упоряд.). (1970). Граматика слов’янська І. Ужевича. Київ: Наукова думка.
ДАФ – «Діаріуш» Афанасія Филиповича, 1646 р. (1965). В А. Коршунов, Афанасий Филиппович: Жизнь и творчество. Минск: Наука и техника.
ДМВН – Німчук, В. В., Русанівський, В. М., Симонова, К. С., Франчук, В. Ю, & Черторизька Т. К. (ред.). (1981). Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: збірник актових документів. Київ: Наукова думка.
ДНРМ – Передрієнко, В. А. (упоряд.). (1976). Ділова і народно-розмовна мова XVIII ст. Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України. Київ: Наукова думка.
ДУГС – Махновець, Л. Є. (упоряд.). (1959). Давній український гумор і сатира. Київ: Держлітвидав УРСР.
ЖСА – Житие святого Алексѣя. (1903). В В. Н. Перетц, Повесть о трех королях-волхвах в западно-русском списке ХV в. Санкт-Петербург.
ЖФ – Житие преподобнааго отьца нашего Феодосия, игумена Печерьскаго. (1971). В О. А. Князевская, В. Г. Демьянов, & М. В. Ляпон (подгот.), Успенский сборник XII–XIII вв. Москва: Наука.
ЖХД – Житье и хоженье Данила Русьскыя земли игумена 1106–1108 гг. (1883; 1885). В М. А. Веневитинов (ред.), Православный палестинский сборник (т. I, вып. 3; т. III, вып. 9; 1113 г. Сп. 1496 г.). Санкт-Петербург.
ЗВПП – Зиновіїв, К. (1971). Вірші. Приповісті посполиті. (Чепіга, І. П., Колосова, В. П., ред.). Київ: Наукова думка.
ІСУЯ – Тимченко, Є., Волошин, Є., Лазаревська, К., Петренко, Г. (ред.). (1930–1932). Історичний словник українського язика. (т. 1: Зошит 1: А – Глу; Зошит 2: Глу – Жял). Київ – Харків: Державне видавництво України; Українська радянська енциклопедія.
КВОГМ – Книги врємєньны и ωбразны Геωрги мниха. (1920). В В. И. Истрин, Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе (т. І. Текст: XI в., сп. XIV и XV вв.). Петербург: Издательство ОРЯС РАН.
КК – Казанье ст҃го Кирилла Патріарха ієрусалимьского о антихристѣ и знакох єго. З розширенієм науки против єресей розных. (1906). У Пам’ятки полемічного письменства кінця ХVІ і початку ХVІІ ст. Львів.
КЛ – Киевская летопись. (1962). В Полное собрание русских летописей. (т. 2: Ипатьевская летопись). Москва: Издательство восточной литературы.
Кн. – Книжиця для господарства. (1915). У М. Возняк, Український господарський порадник з 1788 р. ЗНТШ (с. 37–58). Львів.
Котл. – Котляревський, І. П. (1969). Повне зібрання творів. Київ: Наукова думка.
КПП – Абрамович, Д. (упоряд.). (1930). Києво-Печерський патерик. Київ.
КРС – Яворскій, Ю. А. (1909). Два замечательных карпато-русских сборника ХVІІІ-го в., принадлежащих Университету Св. Владимира. Киев.
КТМП – Книги третие мѣские Ператинские. (1908). У Стороженки. Фамильный архив (т. 6). Киев.
ЛВ – Величко, Самуил. (1848–1864). Летопись событий в Юго-Западной России в XVІІ в. (т. 1–4). Кіевъ.
ЛЛЗСС – Німчук, В. В. (упоряд.). (1964). Лексис Лаврентия Зизанія. Синоніма славеноросская. Київ: Наукова думка.
ЛСПП – Німчук, В. В. (упоряд.). (1961). Лексикон словенороський Памви Беринди. Київ: Наукова думка. (Надруковано з видання 1627 р.).
НЛ – Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. (1950). Москва – Ленинград: Издательство АН СССР.
ПВЛ – Повесть временных лет. (1962). В Полное собрание русских летописей (т. 2: Ипатьевская летопись). Москва: Издательство восточной литературы.
ПТКВ – Перетц, В. Н. (1903). Повесть о трех королях-волхвах в западнорусском списке ХV в. Санкт-Петербург.
РИСП – Реестръ имѣнія Семена Палѣя. Реестръ всего описанного при бытности пана Димитрия Полоцкого, войта магистрату Кіевского, і пана Яска Кривого, бургмистра Кіевского, по указу его ясновелможности гетмана Мазепы, имѣнія Семена Палѣя. Учиненъ 1704 году, октября 12 дня. (1878). В Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложеним трех малороссийских хроник: Хмельницкой, «Краткого описания Малороссии» и «Собрания исторического» (с. 107–133). Кіевъ.
СИ – Собраніе историческое изъ книгъ древняго писателя Александра Гвагнина и изъ старыхъ вѣрнихъ русскихъ лѣтописей, абшитованнымъ полковымъ обознымъ, Стефаномъ Василіевымъ сыномъ Лукомскимъ сочиненное въ малороссійскомъ городѣ Прилукѣ 1770 году. (1878). В Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложеним трех малороссийских хроник: Хмельницкой, «Краткого описания Малороссии» и «Собрания исторического» (с. 133–147). Кіевъ.
Сков. – Сковорода, Г. (1973). Повне зібрання творів (т. 1–2). Київ: Наукова думка.
СлЛЛ – Славинецький, Є. (1973). Лексикон латинський. У В. В. Німчук (упоряд.), «Лексикон латинський» Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського. Київ: Наукова думка.
СлРЯ – Словарь русского языка ХІ–ХVІІ вв. (1975–1983). (Вып. 1–10). Москва: Наука.
СПІ – Слово о плъку Игоревѣ, Игоря сына Святъславля, внука Ольгова (Ироическая пѣснь о походѣ на половцовъ удѣльнаго князя Новагорода-Сѣверскаго Игоря Святославича). (1800). Москва.
Ср. Срезневский, И. И. (1893–1912). Материалы для словаря древнерусского языка (т. 1–3). Санкт-Петербург.
ССУМ – Словник староукраїнської мови ХІV–ХV ст. (1977–1978). (т. 1–2). Київ: Наукова думка.
СУМ ХVІ – І пол. ХVІІ – Гринчишин, Д., & Чікало, М. (ред.). (1994–2013). Словник української мови ХVІ – І пол. ХVІІ ст. (вип. 1–16). Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
СЧРД – Съказаниѥ чю҃дсъ… романа и дв҃да. (1971). В С. И. Котков, О. А. Князевская, В. Г. Демьянов, М. В. Ляпон (ред.), Успенский сборник ХІІ–ХІІІ вв. Москва: Наука.
СЮППП – Старинный южнорусский перевод Песни песней с послесловиями о любви. (1861). Основа, ноябрь – декабрь.
УІ – Українські інтермедії ХVІІ–ХVІІІ ст. Пам’ятки давньої української літератури. (1960). Київ: Видавництво Академії наук Української РСР.
УП – Колосова, В. П., & Крекотень, В. І. (упоряд.). (1978). Українська поезія. Кінець ХVІ – поч. ХVІІ ст. Київ: Наукова думка.
ЮГ – Южнорусскія грамоты, собранныя Владим. Розовымъ. (1917). (т. 1). Кіевъ: Изданіе отдѣленія русскаго языка и словесности Академіи Наукъ.

ЛІТЕРАТУРА
Беркещук, І. С. (2016) Демінутиви та аугментативи – виразники українського менталітету. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету, 14, 20–26.
Бондарь, А. И. (1979). Структура деминутивных образований в современном украинском языке [автореф. дисс. канд. филол. наук, Ужгородський державний університет]. Ужгород.
Вільчинська, Т. П. (1996). Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові [автореф. дис. канд. філол. наук, Львівський державний університет ім. І. Франка]. Львів.
Говердовский, В. И. (1985) Диалектика коннотации и денотации (Взаимодействие эмоционального и рационального в лексике). Вопросы языкознания, 2, 71–79.
Городенська, К. Г., & Кравченко, М. В. (1981). Словотвірна структура слова (відіменні деривати). Київ: Наукова думка.
Дементьев, А. А. (1953). Уменьшительные слова в русском языке. Русский язык в школе, 5, 5–11.
Дяконенко, В. М. (1930). Здрібнілі форми в українській мові. Збірник секції граматика української мови Науково-дослідного інституту мовознавства при ВУАН, І, 73–113.
Кравченко, М. В. (1977). Уменьшительно-эмоциональные имена существительные в современном украинском языке (закономерности семантики, словообразования и функционирования) [автореф. дисс. канд. филол. наук, Институт языковедения им. А. А. Потебни АН УССР]. Киев.
Мандельштам, И. Е. (1903). Об уменьшительных суффиксах в русском языке со стороны их значения (К истории поэтического стиля). Журнал Министерства народного просвещения, 7, 34–66; 8, 317–353.
Плющ, М. Я. (2010). Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. Підручник. Київ: Видавничий Дім «Слово».
Плямоватая, С. С. (1958). Уменьшительно-оценочные и увеличительно-оценочные имена существительные в практике лексикографической работы. Наукові записки Львівського державного університету ім. І. Франка, 5, 240–250.
Плямоватая, С. С. (1961). Размерно-оценочные имена существительные в современном русском языке. Москва: Просвещение.
Покуц, В. Н. (1969). Уменьшительные суффиксы имен существительных в современном русском литературном языке: грамматическая, семантическая специфика и словообразовательные возможности [автореф. дисс. канд. филол. наук, Институт языковедения им. А. А. Потебни]. Киев.
Родніна, Л. О. (1979). Іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки. У М. А. Жовтобрюх (ред.), Словотвір сучасної української літературної мови (с. 102). Київ: Наукова думка.
Сагач, Г. М. (1976). Морфолого-стилістичні особливості емоційних суфіксів іменників чоловічого роду -ок, -ик, -чик, -ець, -очок, -ечок, -ичок. Мовознавчі студії, 7–11.
Семеренко, Г. В. (1988). История формирования украинского деминутивного и гипокористического словообразования [автореф. дис. канд. філол. наук, Киевский государственный педагогический институт им. А. М. Горького]. Киев.
Семеренко, Г. В. (2020). Історія суфіксального творення іменників із демінутивним і гіпокористичним значеннями в українській мові. Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД.
Тилик, О. Ф. (2006). Іменники зі значенням подібності: способи творення та сфери використання [автореф. дис. канд. філол. наук, Запорізький національний університет]. Запоріжжя.
Шутак, Л. Б. (2002). Словотвірна категоризація суб’єктивної оцінки в сучасній українській мові [автореф. дис. канд. філол. наук, Чернівецький національний університет]. Київ.
Юрашко, Л. В. (2009). Короткий огляд деяких класифікацій демінутивів за їх прагмалінгвістичним компонентом. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна», 11, 436–439.
Юрашко, Л. В. (2011). Демінутиви як об’єкт лінгвістичного дослідження. Мова і культура, 14(4), 141–147.