І.С. Нечуй-Левицький – культурник, етнограф, письменник

МЯЛКОВСЬКА Людмила Миколаївна –
кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та іноземної лінгвістики Луцького національного технічного університету
вул. Львівська, 75, м. Луцьк, 43018
Е-mail: l.myalkovska@lutsk-ntu.com.ua

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті запропоновано нове осмислення мовної особистості І.С. Нечуя-Левицького як знавця української та загальнолюдської культури, науковця-етнографа, перекладача Святого Письма і як високого майстра художнього слова. З огляду на це подано характеристику історичної доби, культурно-соціального простору, що мали вплив на формування мовної творчості письменника. Спостережено синонімічне багатство мови І.С. Нечуя-Левицького як особливість його індивідуального стилю, що виявляється, зокрема, в конкретно-чуттєвих образах на позначення загального поняття ‘говорити, розмовляти’. Зроблено висновок про те, що мовотворчість І.С. Нечуя-Левицького – переконливий доказ існування самобутньої української літератури й мови, якою творилася ця література і яка була виразним засобом самоідентифікації народу.

Ключові слова: мовна особистість І.С. Нечуя-Левицького, мовна творчість письменника, етнографічна інформація, конкретно-чуттєвий образ, історія української літературної мови.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Н.-Лев. І – Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів у десяти томах. Т. 1. Київ, 1965.

Н.-Лев. ІІ – Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів у десяти томах. Т. 2. Київ, 1965.

Н.-Лев. ІІІ – Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів у десяти томах. Т. 3. Київ, 1965.

Н.-Лев. V – Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів у десяти томах. Т. 5. Київ, 1966.

Н.-Лев. VІ – Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів у десяти томах. Т. 6. Київ, 1966.

Н.-Лев. VІІІ – Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів у десяти томах. Т. 8. Київ, 1967.

Н.-Лев. Х – Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів у десяти томах. Т. 10. Київ, 1968.

ЛІТЕРАТУРА

1. Білецький О. Іван Семенович Левицький (Нечуй). Нечуй-Левицький І.С. Твори в чотирьох томах. Київ, 1956. Т. 1. С. 5 – 45.
2. Дзюбишина-Мельник Н. Текстотипи у забутій науково-популярній розвідці Івана Нечуя-Левицького. Культура слова. Київ, 2013. Вип. 79. С. 36 – 45.
3. Донік О.М. Україна в переддень та в добу ліберальних реформ 1860 − 1870-х років. Київ, 2012.
4. Драгоманов М.П. «Над Чорним морем» Повість Івана Левицького. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці: у 2 т. Київ, 1970. Т. 2. С. 306 – 311.
5. Драгоманов М.П. Австро-руські спомини (1867 – 1877). Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці: у 2-х т. Київ, 1970. Т. 2. С. 151 – 166.
6. Єрмоленко С. Етнокультурний і соціальний зміст художньої оповіді Івана Нечуя-Левицького. Культура слова. Київ, 2013. Вип. 79. С. 6 – 15.
7. Коляда І. Українська інтелігенція: етнонаціональне самоусвідомлення. Творчість І. Нечуя-Левицького у загальноісторичному контексті другої половини ХІХ – початку ХХ ст. URL: http://history-power.com/images/vipuski/2008_11/iiv_2008_11_5.pdf (дата звернення: 19.12.2018).
8. Мандрика М. Він увічнив старий Київ. Україна. Київ, 1970. № 45. С. 12.
9. Мялковська Л. Мова художніх творів І. Нечуя-Левицького: етнокультурний аспект. Лінгвостилістичні студії. Луцьк, 2015. Вип. 3. С. 110 – 117.
10. Німчук В.В. Святе Письмо. Українська мова. Енциклопедія. Київ, 2007. С. 593 – 597.
11. Русанівський В.М. У слові – вічність: Мова творів Т.Г. Шевченка. Київ, 2002.
12. Тарнавський М. Нечуваний Нечуй. Реалізм в українській літературі. Київ – Торонто, 2018.