Українська мовна політика у 1920-x і після 1991 року: етапи розвитку та сучасні тенденції

Лаура Ораці, PhD, ад’юнкт / контрактний викладач кафедри гуманітарних наук, Мачератський університет
Corso Cavour, 2, Palazzo Ugolini, Macerata, 62100, Italy

E-mail: l.orazi5@unimc.it
https://orcid.org/0000-0002-8752-7598

Рубрика: Дослідження
Мова статті: англійська

Анотація: У статті проаналізовано основні характеристики мовної політики в радянській Україні 20-х років ХХ століття та в сучасній Україні, починаючи з 1991 року. Визначено фундаментальну роль мови у становленні української національної ідентичності. У 20-х роках більшовицька влада схвалила, проте втілила частково політику так званої українізації. Упровадження цієї політики дозволило досягнути значних результатів в освіті, видавництві та, меншою мірою, у політичному житті країни. Після здобуття незалежності Україна відбудовувала та провадила мовну політику вже в постколоніальному контексті. Необхідно було зміцнити центральне місце української мови та відлагодити її співіснування з російською. Прийняття Закону України Про засади державної мовної політики (2012) призвело до нової форми російщення. Натомість Закон України Про забезпечення функціонування української мови як державної (2019), підтриманий широкими верствами громадянського суспільства, сприяв використанню української мови у сферах, де раніше переважала російська.

Ключові слова: мовна політика, Україна, 20-ті роки, незалежність, ідентичність