Про зміни й доповнення до правопису частин основи слова

Р.О. КОЦА, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики
Інститут української мови НАН України
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001

E-mail: rgomonai@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-2074-2250

Рубрика: Дискусії
Мова статті: українська

Анотація: У статті виокремлено й проаналізовано зміни в буквених позначеннях голосних і приголосних звуків та в їх чергуваннях, що запропоновані в «Українському правописі» 2019 р. Умотивовано потребу запровадити норму про вживання букви и на початку слова перед н та р; подати правила про передавання на письмі дзвінких і глухих приголосних звуків; увести норму про чергування [ґ] – [ж] під час словотворення; уточнити норми про вживання в на початку слова та речення перед наступним приголосним. Обґрунтовано причини внесення фонетичних змін на тлі історично сформованих закономірностей розвитку української мови та сучасної мовної практики.

Ключові слова: правописна норма, голосні та приголосні звуки, буквені позначення, чергування приголосних, чергування голосних.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
АУМ – Атлас української мови: у 3 т. (1984–2001). Київ: Наукова думка.
Гр. – Грінченко Б. (упор.). (1907–1909). Словарь української мови: у 4 т. Київ.
ЕСУМ – Мельничук О.С. (ред.). (1982). Етимологічний словник української мови: у 7 т. (т. 1: А–Г). Київ: Наукова думка.
Жел. – Желеховский Є., Недїльский С. (упор.). (1885–1886). Малоруско-нїмецкий словар: у 2 т. Львів.
Курс СУЛМ – Булаховський Л.А. (ред.). (1951). Курс сучасної української літературної мови. Т. 1. Київ: Радянська школа.
УП 1926 – Український правопис (проєкт). (1926). Харків: ДВУ.
УП 1928 – Український правопис. (1929). Київ: ДВУ.
УП 1993 – Український правопис. (1993). Київ: Наукова думка.
УП 1999 – Український правопис. Проєкт найновішої редакції. (1999). Київ: Наукова думка.
УП 2019 – Український правопис. (2019). Київ: Наукова думка.

ЛІТЕРАТУРА
Аркушин Г.Л. (2000). Словник західнополіських говірок: у 2 т. (т. 1. А–Н). Луцьк: Вежа.
Виргиліева Энеида, на малороссійскій языкъ переложенная И. Котляревскимъ. (1842). Харьковъ.
Голоскевич Г. (1929). Правописний словник. Харків: Державне видавництво України.
Грица Т. (1996). Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області. [автореф. дис. канд. філол. наук]. Харків.
Драгоманов М. (упор.). (1862). Громада, 5. Женева.
Колібаба Л. (2021). Зміни в унормуванні відмінкових закінчень іменників на тлі сучасної мовної практики української професійної спільноти. Лінгвістичні студії, 41, 36–48.
Кримський А.Ю. (1921). Найголовніші правила українського правопису. Рівне: Вид. Волин. Коопер. вид-ва.
Куньч З. (2020). Тенденції внормування правил позиційного чергування у / в на початку XX століття. Вісник Львівського університету. Серія філологічна, 72, 76–86.
Куньч З. (2021). Проблема дотримання норм позиційного чергування у//в у сучасних наукових статтях технічного профілю. Волинь філологічна: текст і контекст, 31, 205–218.
Марєєв Д.А. (2019). Атлас східнополіських говірок. hhttps://www.researchgate.net/ publication/349004862_ The _Atlas_of_the_Eastern_Polissya_Dialects
Матвієнко А.М. (1965). Префіксальні у – в. Українська мова в школі, 1, 71–73.
Німчук В.В. (1999). Проблеми українського правопису в XX ст. Український правопис. Проєкт найновішої редакції (с. 242–333). Київ: Наукова думка.
Німчук В.В. (2002). Проблеми українського правопису XX – початку XXI ст. Київ.
Огієнко І. (1934). Словник місцевих слів, у літературній мові не вживаних. Жовква: Друкарня оо. Василіян.
Онишкевич М.Й. (1984). Словник бойківських говірок: у 2 ч. (ч. 1: А–Н). Київ: Наукова думка.
Пиртей П.С. (2001). Словник лемківської говірки: матеріали до словника. Legnica – Wrocław.
Піпаш Ю.О., Галас Б.К. (2005). Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області). Ужгород: Вид-во Ужгородського нац. ун-ту.
Синявський О. (1931). Норми української літературної мови. Харків – Київ: Література і мистецтво.
Сїмович В. (1919). Граматика української мови: для самонавчання та в допомогу шк. науці. 2-ге вид. Київ – Ляйпціг: Українська накладня.
Фаріон І. (2009). Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. Львів: Свічадо.
Шевельов Ю. (1995). Про критерії в питаннях українського офіційного правопису. Мовознавство, 2–3, 3–7.
Шевельов Ю. (2002). Історична фонологія української мови [перекл. з англ. С. Вакуленка, А. Даниленка]. Харків: Акта.
Шерех Ю. (1998). Так нас навчали правильних проізношеній. Шерех Ю, Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології (т. 3, с. 203–249). Харків.
Шило Г. (2008). Наддністрянський регіональний словник. Львів – Нью-Йорк: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ.