• info@ukrmova.iul-nasu.org.ua
  • +38 (044)-278-12-09
  • Print ISSN 1682-3540
  • e-ISSN 2707-5249
» Випуски журналу » 2020 » Журнал «Українська мова» – №3 (75) 2020 » ЗАКІНЧЕННЯ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

ЗАКІНЧЕННЯ ЗНАХІДНОГО ВІДМІНКА ІМЕННИКІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

Журнал «Українська мова» – №3 (75) 2020
УДК 81’366.544

Л.М. КОЛІБАБА,
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу граматики та наукової термінології, Інститут української мови НАН України, вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001

Е-mail: kolibaba.lm@meta.ua
https://orcid.org/0000-0001-7063-5309

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація:  У статті за академічними виданнями «Українського правопису» простежено історію викладу правила про вживання закінчення -а (-я) в знахідному відмінку однини в іменниках – назвах неістот чоловічого роду ІІ відміни. Установлено залежність змін у його формулюванні від ідеологічних чинників. Констатовано найповніше подання цього правила в «Українському правописі» 1928 р. й безпідставне звуження його в інших редакціях правопису. За семантичним критерієм запропоновано розмежування закінчень -а (-я), -а (-я) і нульового закінчення і тільки нульового закінчення для іменників – назв неістот чоловічого роду ІІ відміни у знахідному відмінку однини. Подано принципові корекції і доповнення до чинного правила про вживання закінчень знахідного відмінка іменників.

Ключові слова: знахідний відмінок, друга форма знахідного відмінка, другий знахідний відмінок, родовий відмінок, називний відмінок, іменники – назви неістот чоловічого роду ІІ відміни, закінчення -а (-я), нульове закінчення.

 

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

РУСКр –– Російсько-український словник: у 4 т. Голов. ред. А.Ю. Кримський. Т. 1–3. Київ, 1924–1933.

РУСПМ – Російсько-український словник правничої мови: (понад 67 000 слів). Голов. ред. А.Ю. Кримський. Київ, 1926.

ФДМ – Фразеологія ділової мови. Уложили В. Підмогильний, Є. Плужник. Київ, 1927.

РУСВТ – С. та О. Якубські. Російсько-український словник військової термінології. Харків, 1928.

СДМ – Дорошенко М., Станіславський М., Страшкевич В. Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія. Київ, 2018. ХVI. 248 с. Репринт з вид. 1930 р. (Серія «Словникова спадщина України»).

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Безпалько О.П. Нариси з історичного синтаксису української мови. Київ, 1960.
  2. ВЕСУМ. URL: https://r2u.org.ua/vesum/ (дата звернення: 01.03.2020).
  3. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. Київ, 1987.
  4. Вихованець І.Р. Родовий чи знахідний відмінок? Культура слова. Вип. 37. С. 93–95.
  5. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. Київ, 1992.
  6. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. Київ, 2004.
  7. Вихованець І.Р. Розмовляймо українською: мовознавчі етюди. Київ, 2012.
  8. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Загнітко А.П., Соколова С.О. Граматика сучасної української літературної мови. Морфологія. Київ, 2017.
  9. Гінзбург М. Про форми знахідного відмінка в українських фахових текстах. Українська мова. 2012. № 4. С. 29–40.
  10. Гінзбург М. Традиційна українська форма знахідного відмінка як засіб забезпечити точність та однозначність фахових текстів. Стиль і текст. Вип. 14. С. 93–101.
  11. Городенська К. Граматичні норми української літературної мови і сучасна практика професійної спільноти. Дивослово. 2017. № 4. С. 40–45.
  12. Граматика руської мови. Уложили Степан Смаль-Стоцький, Федір Гартнер. Третє перероблене видання. Відень, 1914.
  13. Грунскій Н.К. Украинская грамматика. Київ, 1918.
  14. Грунський М., Мироненко M. Український правопис. 1927.
  15. Історія українського правопису: XVI–XXстоліття. Хрестоматія. Київ, 2004.
  16. Иваница Гр. Курс украинского языка в кратком практическом изложении. 1926.
  17. Колібаба Л. Друга форма знахідного відмінка іменників: семантико-граматичні особливості та сфери функціонально-стильового вживання. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції з україністики «Діалог мов – діалог культур. Україна і світ», 1листопада 2012 р. München – Berlin – Washington D.C. С. 257–267.
  18. Колібаба Л. Друга форма знахідного відмінка іменників як самобутня риса української мови. Дивослово. 2014. № 6. С. 28–32.
  19. Колібаба Л., Фурса В. Словник дієслівного керування. Київ, 2016.
  20. Костусяк Н.М. Актуалізовані форми іменників і нові лексеми в сучасній українській мові: аспекти дослідження та проблеми внормування. Граматичний простір сучасної лінгвоукраїністики. Катерині Григорівні Городенській. Київ, 2019. С. 112–121.
  21. Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови ІХ–ХХ ст. Київ, 2020.
  22. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. Київ, 1925.
  23. Матвієнко О. Назовна та родова форма знахідного відмінка. Збірник державних центральних курсів українознавства. Харків, 1930. Вип. 3. С. 43–56.
  24. Найголовніші правила українського правопису. Київ, 1921.
  25. Найголовніші правила українського правопису. Нове видання. Київ, 1925.
  26. Огієнко І. (митрополит Іларіон). Рідна мова. Київ, 2010.
  27. Огієнко І. (митрополит Іларіон). Наша літературна мова. Київ, 2011.
  28. Синявський О. Порадник української мови. Харків – Берлін – Нью-Йорк, 1922.
  29. Синявський О. Норми української літературної мови. Київ, 2018. Репринт з вид. 1931 р. 368 с. (Серія «Українська граматична класика»).
  30. Синявський О. Коротка історія «Українського правопису». Історія українського правопису: XVIXXстоліття. Хрестоматія. Київ, 2004. С. 432–452.
  31. Сулима М. Українська фраза. Харків, 1928.
  32. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. За заг. ред. І.К. Білодіда. Київ, 1969.
  33. Сучасна українська літературна мова: підручник. За ред. А.П. Грищенка. Київ, 1997.
  34. Тараненко О.О. Словозміна української мови. Nyíregyháza, 2003.
  35. Тараненко О.О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (у межах граматичних категорій іменника). Мовознавство. 2005. № 3–4. С. 85–104.
  36. Тимченко Е.К. Функции генетива в южнорусской языковой области. Варшава, 1913.
  37. Тимченко Є.К. Українська граматика. Київ, 1917.
  38. Український правопис (проєкт). Харків, 1926.
  39. Український правопис (проєкт). Харків, 1928.
  40. Український правопис. Видання перше. Харків, 1929.
  41. Український правопис. Харків, 1933.
  42. Український правопис (проект видання четвертого). Київ, 1938.
  43. Український правопис. Київ, 1940.
  44. Український правопис. Київ, 1946.
  45. Український правопис. 2-ге вид., доп. й випр. Київ, 1960.
  46. Український правопис. 3-тє вид., випр. й доп. Київ, 1990.
  47. Український правопис. 4-те вид., випр. й доп. Київ, 1993.
  48. Український правопис. Проєкт найновішої редакції. Київ, 1999.
  49. Український правопис. Проект. Київ, 2003.
  50. Український правопис. Київ, 2019.
  51. Чапленко В. Історія нової української літературної мови (XVІІ ст. – 1933 р). Нью-Йорк, 1970.
  52. Юносова В.О. Варіантність відмінкових закінчень іменників у сучасній українській літературній мові. Київ, 2003.