Мовна особистість Івана Котляревського: від римача-початківця до зачинателя нової української літературної мови

СТЕПАНЕНКО Микола Іванович –
доктор філологічних наук, професор, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
вул. Остроградського, м. Полтава, 236003
E-mail: myk_ivan@ukr.net

Павлова Ірина Григорівна –
кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української мови Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка
вул. Остроградського, 2, м. Полтава, 36003
E-mail: livelyfamily13@gmail.com

Педченко Світлана Олександрівна –
кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
вул. Остроградського, м. Полтава, 236003
E-mail: svpedchenko@gmail.com

 

МОВНА ОСОБИСТІСТЬ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО: ВІД РИМАЧА-ПОЧАТКІВЦЯ ДО ЗАЧИНАТЕЛЯ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті розглянуто проблему мовної особистости з екстраполюванням на постать Івана Котляревського. З’ясовано, зокрема, питання закономірности розвитку мови через конкретного носія – мовну особистість зі спектром мовних потенцій як виклику відповідної доби. Наголошено, що українська мовна особистість за своєю генетичною природою є явищем специфічним та унікальним через те, що вона впродовж століть формувалася в середовищі перманентних обмежень, заборон, несприйняття. Представлено соціолінгвальний портрет підмосковської України часів «Енеїди», вирізнено його іманентні характеристики, передусім так звану мовну поліфонію, або варіантність (слов’янська мова, російська мова, староукраїнська мова, народна українська мова), подано докладну інформацію про мову ХVІІІ століття, насамперед той її часовий фрагмент, коли на широку духовно-мистецьку дорогу виходив автор «Енеїди», «Наталки Полтавки», «Москаля-чарівника». Доведено, що Іван Котляревський є елітарною мовною особистістю, лінгвокреативна індивідуальність якої прагматично спроектована на живомовну народну стихію в її лексико-семантичному, фразеологічному й стилістичному багатогранні. Особливу увагу звернено на фольклоризм та етнографізм лінгвального наповнення художнього дискурсу митця, еволюцію його лінгвістичного інструментарію, що згодом став базовим ресурсом формування української літературної мови. Різновекторно схарактеризовано феномен елітарного мовомислення Івана Котляревського, яке ґрунтується на колективній лінгвотворчості українського народу.

Ключові слова: Іван Котляревський, елітарна мовна особистість, лінгвоперсона, лінгвокреативнісь, лінгвістичний інструментарій, народнорозмовна мова.

 Література:

1. Агеєва В. «Енеїда» Котляревського: туга за втраченою Україною. BBC Україна: веб-сайт Української служби Британ. телерадіомовної корпорації. 2018. 21 берез. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-43470917 (дата звернення: 18.10.2019).
2. Алефіренко М.Ф. Лексико-фразеологічні засоби художньо-образної системи поеми І.П. Котляревського «Енеїда». Творчість Івана Котляревського в аспекті сучасної філології: зб. наук. пр. Київ, 1990. С. 61 – 76.
3. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Київ, 2001.
4. Бурячок А.А., Залашко А.Т., Ротач А.О., Северин Н.Д. Лексика п’єс та од І.П. Котляревського. Київ, 1974.
5. Ващенко В.С., Медведєв Ф.П., Петрова П.О. Лексика «Енеїди» І.П. Котляревського: покажчик слововживання. Харків, 1955.
6. Дашкевич Н. Малорусская и другие бурлескные (шутливые) «Энеиды». Киевская старина. 1898. Кн. 9: Сентябрь. С. 145 – 188.
7. Дочинець М. Єдин: прозові мініатюри. Мукачево, 2019.
8. Котляревський І.П. Повне зібрання творів. Київ, 1969.
9. Кравченко У. Вибрані твори. Київ, 1958.
10. Лисиченко Л.А. Семантична структура синонімічного ряду в «Енеїді» І.П. Котляревського. Творчість Івана Котляревського в аспекті сучасної філології: зб. наук. праць. Київ, 1990. С. 81 – 96.
11. Лисяк-Рудницький І. Розмова про бароко. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: у 2 т.Пер. з англ.: M. Бадік, У. Гавришків, Я. Грицака та ін. Т. 1. Київ, 1994. 12. Нахлік Є.К. Перелицьований світ Івана Котляревського: текст – інтертекст – контекст. Львів, 2015. 13. Німчук В В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови. Мовознавство. 1998. № 1. С. 3 – 12.
12. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. Київ, 2001. 392 с.
13. Cтруни: антольоґія української поезії від найдавніших часів до нинішніх часів: у 2 ч. Уклад. Б. Лепкий. Берлін, 1922. Ч. 1: Від «Слова о полку Ігоревім» до Івана Франка. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ ukr0000013379 (дата звернення: 18.10.2019).
14. ФранкоІ. Огляд української літератури від найдавніших часів до кінця ХІХ віку. Франко І. Додаткові томи до зібрання творів у 50-ти т. Київ, 2006 – 2010. Т. 54: Літературознавчі, фольклористичні, етнографічні та публіцистичні праці. 1896 – 1916. 2010.
15. ЧижевськийД. Історія української літератури від початків до доби реалізму. Літ. ред. Ю. Шереха-Шевельова. Нью-Йорк, 1956.
16. Шамрай А.П. Вибрані статті і дослідження. Київ, 1963
17. Шевельов Ю. Традиція і новаторство в лексиці і стилістиці І. П. Котляревського. Упоряд. Л.О. Тарновецька. Чернівці, 1998.