ЛЕКСИКО-СЛОВОТВІРНІ ТИПИ НУЛЬСУФІКСАЛЬНИХ ІМЕННИКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХІ–ХІІІ СТ. (ДЕРИВАТИ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ)

П.І. БІЛОУСЕНКО, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики, Інститут української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001

Е-mail: pbilousenko@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3794-1037

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація:  Розкрито походження праслов’янських дериватів, утворених за допомогою тематичних суфіксів (голосних *а,*ŏ,*і,*ŭ), первинне значення яких було втрачене. З’ясовано, що ці матеріально виражені суфікси в праслов’янській мові поєднували в собі дві функції: словотвірну і флексійну, що дало підстави їх називати суфіксами-флексіями або протонульсуфіксальними формантами. Дібрані деривати із перших писемних пам’яток української мови та лексикографічних праць, що відображають лексику цього періоду, мають загальне словотвірне значення «носій процесуальної ознаки» або «опредметнена дія або стан». Здійснено опис лексико-словотвірних типів нульсуфіксальних девербативів чоловічого роду в давньоруськѹкраїнській мові ХІ–ХІІІ ст. Дериватологічний аналіз показав, що нульсуфіксальне творення іменників чоловічого роду в давньоруськѹкраїнській мові було звичним явищем, що заклало потужну основу для подальшої активізації нульового форманта в іменниковій деривації.

Ключові слова: історія нульсуфіксальної деривації, протонульсуфіксальні форманти, загальне словотвірне значення, лексико-словотвірні типи, носій процесуальної ознаки, опредметнена дія або стан.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

АктиГ-Вол – Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половини ХІV століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004.
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: У 7 т. За ред. О.С. Мельничука. Київ, 1982–2012. Т. 1–6.
ЖАН – Житие Александра Невского. «Кто с мечом». Три произведения древнерусской литературы ХІІІ–ХV вв. Перевод с древнерусского. Москва, 1973.
ИФ – Мещерский Н.А. История иудейской войны Иосифа Флавия в древнерусском переводе. Москва – Ленинград, 1958.
ІлСл – Молдован А.М. «Слово о законе и благодати» Илариона. Київ, 1984.
Іо – Іоанна, митрополита руськаго … написавшаго правила церковная от свѧтыхъ книгъ вкратьцѣ Якову черноризьцю, 1080–1889 рр. (список ХІV ст.). Памятники древнерусского канонического права. Ч. І: Памятники ХІ–ХІV вв. Спб, 1880. (РИБ; Т. 6).
Кир – Вопросы Кирика, Саввы, Илии с ответами Нифонта, епископа новгородского и др. иерархических лиц. 1130–1156 гг., сп. ХІІІ ст. Памятники древнерусского канонического права. Спб., 1880. Ч. І. (РИБ; Т. 6).
КП – Абрамович Д. Києво-Печерський патерик. Репринтне видання. Київ, 1991.
КТур – Еремин И.П. Лит. наследие Кирилла Туровского. Труды отдела древней русской литературы. Москва, 1955.
ЛГВ – Галицько-Волинський літопис. Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. Москва, 1962.
ЛК – Київський літопис. Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. Москва, 1962.
МП – «Поученьѥ» В. Мономаха. Лаврентьевская летопись. 2-е изд. Ленинград, 1926.
НГБ – Янин В.Л., Зализняк А.А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1977–1983 гг). Москва, 1986.
ПВЛ – Повість временних літ за Лаврентіївським списком. Полное собрание русских летописей. Т. І. Лаврентьевская и Суздальская летопись по академическому списку. Москва, 1962.
Пов – Перетц В.Н. Повесть о трех королях-волхвах в западно-русском списке ХV в. Санкт-Петербург, 1903.
ПР – Правда русская. Тексты подгот. к печати В.П. Любимов, Н.Ф. Лавров, М.Н. Тихомиров и др.; Под ред. Б.Д. Грекова. Москва – Ленинград, 1940.
Пр. – Преображенский А. Этимологический словарь русского язика: в 2-х т. Москва, 1959.
СДЯ – Словарь древнерусского языка (ХІ–ХІV вв.). Т. 1–10. Гл. ред. Р.И. Аванесов, И.С. Улуханов, В.Б. Крысько. Москва, 1988 –2012.
СГ – Смоленские грамоты кафедральной церкви Богородицы. Древнерусские княжеские уставы ХI–XV вв. Изд. подгот. Я.Н. Щапов. Москва, 1976.
СлРЯ – Словарь русского языка ХІ–ХVІІ вв. Вып. 1–30. Москва, 1975–2015.
СНСК – Высоцкий С.А. Средневековые надписи Софии Киевской (по материалам графитти XI–XVII вв.). Киев, 1976.
Ср – Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. Спб., 1893–1912. Т. 1–3.
УВ – Устав князя Володимира Святославича. Древнерусские княжеские уставы ХІ–ХV вв. Изд. подгот. Я.Н. Шилов. Москва, 1976.
УС – «Устав студийский» по списку ХІІ в. [Фрагмент]. Подгот. к печати Д.С. Ищенко. Источники по истории русского языка. Москва, 1976.
Ф – Фасмер М. Этимологический словарь русского язика. Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. Т. 1–4. Москва, 1964–1973.
ХА – Книги врємєны и ωбразны Геωрги мниха. Истрин В.И. Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе. Т. І. Текст. Петроград, 1920.
ХД – Житье и хожденье Данила Русьскыя земли игумена, 1106–1108. Текст воспроизведен по древнейшему списку ХV века. Санкт-Петербург, 1896.
Черных – Черных П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка: в 2 т. Москва, 2006.
ЧудРД – Съказаниѥ чюдѥсъ … романа и двt̃да. Успенский сборник ХІІ–ХІІІ вв. Изд. Подгот. О.В. Князевская, В.Г. Демъянов, М.В. Ляпон. Под ред. С.И. Коткова. Москва, 1971.
ЭССЯ – Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд. Под ред. О.Н. Трубачева. Москва, 1974–2005.

ЛІТЕРАТУРА

1. Варбот Ж.Ж. Древнерусское именное словообразование. Москва, 1969.
2. Волинець Г.М. Нульсуфіксація в словотвірній системі українського іменника. Запоріжжя, 2009.
3. Мейе А. Общеславянский язык. Москва, 1951.
4. Молодых Л.И. Отглагольное словообразование существительных в древнерусском языке. Саранск, 1982.
5. Николаев Г.А. Русское историческое словообразование: теоретические проблемы. Казань, 1987.
6. Хабургаев Г.А. Старославянский язык. Москва, 1974.
7. Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию. Москва, 1968.
8. Sławski Zarys słowotwórstwa plasłowiańskieqo. Słownik prasłowiański. Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk. Tom 1–3. 1974–1979.
9. Wojtyła-Swierzowska M. Prasłowiańskie nomen agentis. PAN. Monografie sławistyczne, 30. Wrocław–Warszawa–Krakow, 1974.