Зіставна характеристика суфіксів -ин-(а) та -чин-(а) / -щин-(а) в історії української мови (номени живої природи)

БІЛОУСЕНКО Петро Іванович –
доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історії української мови та ономастики Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
Е-mail: pbilousenko@gmail.com

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: Описано функції суфікса -чин-(а) / -щин-(а) та його попередника -ин-(а) в історії української мови. Проаналізовано формування словотвірних і лексико-словотвірних типів у творенні найменувань живої природи: осіб, тварин, рослин й виявлено, що обидва форманти продовжують творити нові слова в руслі давніх тенденцій. Доведено, що суфікси брали участь у продукуванні цих номенів, проте творили деривати з різними, переважно модифікаційними, словотвірними значеннями або з різними твірними основами, що вказує на появу в українській мові нового дериваційного засобу – суфікса -чин-(а) /-щин-(а).

Ключові слова: історичний словотвір, суфікси -чин-(а) / -щин-(а) та -ин-(а), словотвірні й лексико-словотвірні типи, назви осіб, тварин, рослин.

Умовні скорочення

АктиГ-Вол – Купчинський О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ – першої половини ХІV століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004.

АрхЮЗР – Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею по разбору древних актов. Киев, 1859 – 1914. Ч. І – 8.

Бандр – Бандрівський  Д.Г. Матеріали до діалектного словника Бориславського і суміжних районів Львівської області. Дослідження і матеріали з української мови. Т. ІV. Київ, 1961. С. 3 – 14.

БерЛекс – Лексикон словенороський Памви Беринди. Підгот. тексту і вступ. стаття В.В. Німчука. Надрук. з вид. 1627 р. фотомех. способом. Київ, 1961.

Б-Н – Білецький-Носенко П. Словник української мови. Підгот. до вид. В.В. Німчук. Київ, 1966.

БукГов – Матеріали до словника буковинських говірок. Вип. 1 – 6. Ред. кол. К.Ф. Герман, К.М. Лук’янюк, В.А. Прокопенко. Чернівці, 1971 – 1979.

ВлІмена – Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. Київ, 1986.

ГалЛем – Верхратський І. Про говор галицких лемків. Львів, 1902.

Гр – Словарь української мови. Зібр. ред. журн. «Киев. старина». Упорядкував з дод. власн. матеріалу Б. Грінченко. Київ, 1907 – 1909. Т. 1 – 4.

ГуцГов. – Кобилянський Б. Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття. Український діалектологічний збірник. Кн. І. Київ, 1928.

ЕСУМ – Етимологічний словник української мови. За ред. Л.С. Мельничука. У 7 т. Київ, 1982 – 2006. Т. 1 – 5.

ЄУ – The Jevanhelije učytelnoje of Meletij Smotryc’kyj. Text. Volume II. With an Introduktion by David A. Frick. Harward, 1987.

Ж – Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словник. Львів, 1886. Т. 1 – 2.

ИФ – Мещерский Н.А. История иудейской войны Иосифа Флавия в древнерусском переводе. Москва – Ленинград, 1958.

Інт – Українські інтермедії ХVІІ – ХVІІІ ст. Київ, 1960.

КА – Огієнко І. Українська літературна мова ХVІ ст. і український Крехівський Апостол. Т. ІІ. Варшава, 1930.

КЗ – Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. Підгот. тексту І.П. Чепіги. Київ, 1971.

Кирич – Українсько-російський словник: у 6-и т. За заг. ред. І. Кириченка. Київ, 1953.

Кн – Книжиця для господарства. Почаїв, 1788.

Корз – Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок. Українська діалектна лексика: Збірник наукових праць. Київ, 1987. С. 62 – 267.

Крим – Електронна версія російсько-українського словника Української Академії Наук 1924 – 1933 рр. За ред. А. Кримського та С. Єфремова: А – П. Підгот. О. Телемко. Київ, 2007.

ЛГВ – Галицько-Волинський літопис. Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. Москва, 1962.

ЛК – Київський літопис. Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. Москва, 1962. С. 384 – 707.

ЛОстр – Острозький літопис. Бевзо О.А. Львівський літопис і Острозький літописець. Київ, 1970. С. 125 – 140.

МатГуц – Піпаш Ю., Галас Б. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області). Ужгород, 2005.

МатТимч – Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови ХV – ХVІІІ ст. Підгот. до вид. В.В. Німчук, Г.І. Лиса. У 2-х книгах. Київ – Нью-Йорк, 2003.

МП – «Поученьѣ» В. Мономаха. Лаврентьевская летопись. 2-е изд. Ленинград, 1926. С. 240 – 251.

Негрич – Негрич М. Скарби гуцульського говору: Березови. Львів: Інститут українознавства ім. Крип’якевича НАН України, 2008.

О – Онишкевич М.Г. Словник бойківських говірок. Ч. 1 – 2. Київ, 1984.

ПВЛ – Повість временних літ за Лаврентіївським списком. Полное собрание русских летописей. Т.І. Лаврентьевская и Суздальская летопись по академическому списку. Москва, 1962. С. 1 – 286.

ПЄ – Пересопницьке євангеліє 1556 – 1561 рр. Рукопис ЦНБ АН України, № 15512.

ПЛ – Приватні листи ХVІІІ ст. Підгот. до вид. В.А. Передрієнко. Київ, 1987.

Пов – Перетц В.Н. Повесть о трех королях-волхвах в западно-русском списке ХV в. Санкт-Петербург, 1903. С. 1 – 106.

ПР – Правда русская. Тексты подгот. к печати В.П. Любимов, Н.Ф. Лавров, М.Н. Тихомиров и др. Под ред. Б.Д. Грекова. Москва – Ленинград, 1940.

СБГ – Словник Буковинських говірок. За заг. ред. Н.В. Гуйванюк. Чернівці, 2005.

СДЯ – Словарь древнерусского языка (ХІ – ХІV вв.). Т. 1 – 4. Гл. ред. Р.И. Аванесов. Москва, 1988 – 2012.

СкотЄв – Скотарське учительне євангеліє – український гоміліар 1588 року. Підгот. і видав М. Кочіш. Передмова В. Німчука. Сомбатгей, 1977.

Сл ХVІ-п.п. ХVІІ – Словник української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Вип. 1 – 16. Львів, 1994 – 2013.

СловГуц – Єдлінська У.Я., Закревська Я.В., Керста Р.Й. Словник гуцульських говірок. Гуцульщина. Лінгвістичні етюди. Київ, 1991. С. 90 – 280.

СлРЯ – Словарь русского языка ХІ – ХVІІ вв. Вып. 1 – 24. Москва. 1975 – 2000.

Смик – Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України: Словник-довідник народних назв. Київ, 1991.

СМШ – Словник мови Шевченка: у двох томах. Т. 1 – 2. Київ, 1964.

СПГ ‒ Ващенко В.С. Словник Полтавських говорів. – Харків, 1960.

ССГ – Зеленько А.С., Сенчук І.В., Середа Ф.Я. Словник східнополіського говору. Методичні вказівки з діалектології української мови. Луганськ, 1990.

ССУМ – Словник староукраїнської мови ХІV – ХV ст.: В 2 т. Київ, 1977 – 1978.

СУМ – Словник української мови. Київ, 1970 – 1980. Т. 1 – 11.

Тимч – Історичний словник українського язика. За ред. Є. Тимченка. Т. 1. Харків – Київ, 1930 – 1932.

Трійняк – Трійняк І.І. Словник українських імен. Київ, 2005.

УВ – Устав князя Володимира Святославича. Древнерусские княжеские уставы ХІ – ХV вв. Изд. подгот. Я.Н. Шилов. Москва, 1976. С. 22 – 24.

УкрП – Українські пісні, видані М. Максимовичем. Фотокоп. з вид. 1827 р. Київ, 1962.

УмСп – Уманецъ М. и Спилка А. Русско-украинскій словарь. Берлін, 1924.

Ф – Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Пер. с нем. и доп. О.Н. Трубачева. Москва, 1964 – 1973. Т. 1 – 4.

ХА – Книги врємєныѣ и ωбразныѣ Геωргиѣ мниха. Истрин В.И. Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе. Т. І: Текст. Петроград, 1920.

ХД – Житье и хожденье Данила Русьскыя земли игумена, 1106 – 1108. Текст воспроизведен по древнейшему списку ХV века. Санкт-Петербург, 1896.

Чаб – Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини: У 4 т. Запоріжжя, 1992.

ШкСт – Шкільні статути. Пам’ятки братських шкіл на Україні (кінець ХVІ – початок ХVІІІ ст.): Тексти і дослідження. Київ, 1988. С. 37 – 47.

ЭССЯ – Этимологический словарь славянских языков: Праслав. лекс. фонд. Под ред. О.Н. Трубачева. Москва, 1974 – 2005. Вып. 1 – 31.

ЯМ – Дневник генерального подскарбия Якова Марковича (1717 – 1734 гг.). Ч. І – ІІІ. Под. ред. А. Лазаревского. Київ, 1983 – 1987.

Література

1. Аркушин Г. Іменний словотвір західнополіського говору. Луцьк, 2004.
2. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина). Запоріжжя – Ялта – Київ, 2009.
3. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. Київ, 1983.
4. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. Київ, 1961.
5. Горпинич В.О. Конотативні власні імена як джерело вивчення історичної морфеміки української мови. Питання історичної ономастики України. Київ, 1994. С. 214 – 225.
6. Грицак М.А. Евфемізми в українських говорах Закарпаття. Тези доповідей до ХХ наукової конференції. Серія мовознавча. Ужгород, 1966. С. 17 – 18.
7. Гумецькa Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV – ХV ст. Київ, 1958.
8. Ґрещук В.В. Стилістичні функції засобів словотвору в прозі Ю. Федьковича. Тези доп. Респ. наук. конф., присв. 150-річчю. з дня народження видатного письменника-демократа і громадського діяча Ю. Федьковича (18 – 20 жовтня 1984 року). Чернівці, 1984. С. 232 – 233.
9. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV – ХVІІ ст. Київ, 1988.
10. Жданюк Т.М. Місцеві варіанти імен жителів с. Воєгоща Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. Студії з ономастики та етимології. Київ, 2006. С. 236 – 243.
11. Керстa Р.Й. Українська антропонімія ХVІ ст. Чоловічі найменування. Київ, 1984.
12. Кравченко Л.О. Прізвища Лубенщини. Київ.
13. Кракалія Л.В. До питання класифікації буковинських антропонімічних варіантів. Мовознавство. 1974. № 2. С. 53 – 58.
14. Максимов В.И. Суффиксальное словообразование имен существительных в русском языке. Ленинград, 1975.
15. Мартынов В.В. Праславянская и балто-славянская деривация имен. Минск, 1973.
16. Мейе А. Общеславянский язык. Москва, 1951.
17. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. Київ, 1992.
18. Німчук В.В. Лексика давньоруської мови. Історія української мови. Лексика і фразеологія. Київ, 1983. С. 29 – 163.
19. Німчук В.В. Спостереження над словотвором іменника в говірці с. Довге, Іршавського району (Суфіксація). Наукові записки УжДУ. Діалектологічний збірник. Т. 14. С. 182 – 183. Ужгород, 1955.
20. Православный церковный календарь: 1983. Москва, 1982.
21. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища. Київ, 1966.
22. Сабадош І.В. Формування української ботанічної номенклатури. Ужгород, 1996.
23. Селищев А.М. Старославянский язык. Часть ІІ. Тексты. Словарь. Очерки морфологии. Москва, 1952.
24. Семенюк С.П. Суфіксальне творення назв самок тварин у новій українській мові. Придніпровський науковий вісник. Філологія. Педагогіка. № 82 (149). Вересень 1998 р. Запоріжжя. С. 11 – 22.
25. Семенюк С.П. Формування словотвірної системи іменників з модифікаційним значенням жіночої статі в новій українській мові: дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Запоріжжя, 2000.
26. Сенів М.І. До історії адаптації жіночих календарних власних імен в українській мові ХІV – початку ХІХ ст. Мовознавство. 1982. № 4. С. 72 – 76.
27. Сенів М.І. Основні способи й засоби ідентифікації жінки в писемних пам’ятках української мови ХІV – ХVІІІ ст. З історії української лексикології. Київ, 1980. С. 160 – 200.
28. Сімович В. Українські прізвища з хресних імен, Тернопіль, 2005.
29. Чучка П.П. Антропонімія Закарпаття: Вступ та імена. Конспект лекцій. Ужгород, 1970.
30. Чучка П. Традиційні імена закарпатських українців. Волинь – Житомирщина. № 10. Житомир, 2003. С. 171 – 194.
31. Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. Харків, 2002.
32. Шеремета С. Прізвища давніх Кременецьких земель, співзвучні з чоловічими християнськими іменами. Slavica ta baltica в ономастиці України. Київ, 1999. С. 171 – 175.
33. Sławski F. Zarys słowotwórstwa prasłowiańskiego. Słownik prasłowiański. Wrocław. Warszawa. Krakow. Gdańsk. Tom 1 – 3. 1974 – 1979.
34. Vondràk W. Vergleichende slavische Grammatik. Bd.1. Lautlehre und Stammbildungslehre. Göttingen, 1924.