Полісиндетон у мові української поезії ІІ половини ХХ — початку ХХІ століття: типологійні характеристики та функційне навантаження

О.О. ТЄЛЄЖКІНА, доктор філологічних наук, доцент, доцент кафедри мовної підготовки, педагогіки і психології, Харківський національний університет міського господарства ім. О.М. Бекетова
вул. Маршала Бажанова, 17, м. Харків, 61002

E-mail: o_tele_o@ukr.net
https://orcid.org/0000-0002-2953-7368

Рубрика: Дослідження
Мова статті: українська

Анотація: У статті проаналізовано полісиндетон як продуктивний засіб стилістичного синтаксису; виокремлено різновиди полісиндетону за такими критеріями: частиномовна належність повторюваної одиниці (сполучниковий, прийменниковий, чáстковий), контактність розміщення (контактний, дистантний), характер «граматичної реєстрації» (реалізується в реченнях
різної граматичної будови), спосіб вираження (фрагментарний, наскрізний); констатовано поліфункційність розглядуваної стилістичної фігури, яка відіграє важливу роль у гармонізації мовно-поетичної оповіді.

Ключові слова: стилістичний синтаксис, мовно-поетична оповідь, поліфункційність, полісиндетон.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бистрова О. Домінантний образ і поетичний синтаксис. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2004. № 35. С. 49—59.
2. Веккессер М.В. Полисиндетон как стилистическая фигура (на материале современного русского языка): автореф. дисс. … канд. филол. наук: 10.02.01. Красноярск, 2007. 24 с.
3. Вовк А.В. Експресивний синтаксис у системі ідіостилю письменника (на матеріалі «Що денників» О. Гончара): дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Днiпро, 2020. 182 с.
4. Горпинич В.О. Морфологія української мови. Київ, 2004.
5. Гусарова Н.Д. К проблеме изучения поэтического синтаксиса причитаний И.А. Федосовой. Русская историческая филология. Проблемы и перспективы. Петрозаводск, 2001. С. 143—149.
6. Джаубаева Ф.И. Гармония поэтического текста А.С. Пушкина: Полисиндетон. Ставрополь, 2008.
7. Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. Т. 1—4. Донецьк, 2012.
8. Квятковский А.П. Поэтический словарь. Москва, 1966.
9. Літературознавчий словник-довідник. За ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва, В.І. Теремка. Київ, 1997.
10. Мелкумова Т.В. Прагматична роль багатосполучниковості (на матеріалі мас-медійних текстів). Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2012. № 1. С. 302—305.
11. Паров’як І.І. Експресивний потенціал синтаксичних одиниць у німецькомовному постмодерністському прозовому тексті: дис. … канд. філол. наук: 10.02.04. Чернiвцi, 2015. 242 с.
12. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава, 2010.
13. Сербіна Т.Г. Особливості експресивного синтаксису поезій Т. Шевченка. Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. 2014. Вип. 1. С. 67—72.
14. Сковородников А.П. Энциклопедический словарь-справочник. Выразительные средства русского языка и речевые ошибки и недочеты. Москва, 2011.
15. Словник української мови. Т. 1—11. Київ, 1970—1980.
16. Топчій Л.М. Синтаксичні маркери експресивності в мові Ірини Калинець. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». 2015. № 19. Т. 2. С. 58—60.
17. Baluch J., Gierowski P. Czesko-polski słownik termin w literackich. Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2016.
18. Faure R., Zucker A., Mellet S. Poetique de la syntaxe rythmique de la langue, hommages a michel biraud (etudes anciennes de l’adra). Paris: Édition DE BOCCARD, 2017.
19. Forsyth M. The Elements of Eloquence. New York: Berkley Publishing Group/Penguin Publishing, 2014.
20. Mejer R. Deutsche Stilistik. Paderborn, 2013.