Оказіональна деривація як вияв специфіки народного мовомислення (на матеріалі Галицько-руських народних приповідок, зібраних і впорядкованих Іваном Франком)
Л. П. ГНАТЮК, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
бульв. Шевченка, 14, м. Київ, 01601
E-mail: lidahnatjuk@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-8318-3900
Анотація: У статті досліджено оказіоналізми, засвідчені в пареміях збірки Галицько-руські народні приповідки (1901–1910), які записав і впорядкував Іван Франко. Неузуальні одиниці з яскравою експресивністю репрезентують оригінальне мовомислення галичан у XIX ст., виражають потужні можливості національної лінгвальної системи. З’ясовано семантику й особливості творення репрезентантів оказіональної деривації, виявлено наявність чи відсутність приповідок, у яких засвідчено ці оказіоналізми, у збірці Матвія Номиса (з урахуванням вказівки упорядника на регіон фіксації висловів), що дозволяє встановити загальноукраїнський чи локально галицький характер розгляданих пареміологічних одиниць. Важливо, що більшість із галицьких приповідок письменник прокоментував, що дає дослідникові унікальну можливість зрозуміти і значення вислову в контексті мовної картини світу галичан у XIX ст., і комунікативну ситуацію, у якій вживали цю мовну одиницю, і твірну основу, від якої утворено оказіоналізм. Найбільш продуктивними є результати оказіональної лексичної деривації. Найпоширенішими способами творення оказіональних іменників є суфіксальний і конфіксальний, композиція, композиція із суфіксацією; дієслів – суфіксальний і конфіксальний; нечисленні оказіональні прикметники утворено переважно суфіксальним способом; оказіональні прислівники поодинокі. Показано багатство словотворчих засобів, здебільшого узуальних, застосованих в акті мовотворчості. Виявлено й проаналізовано також семантичні оказіоналізми.
Ключові слова: українська мова XIX ст., мовна картина світу українців XIX ст., паремії, способи словотворення, оказіоналізм
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Г. – Грінченко, Б. (упор.). (1996–1997). Словарь української мови (т. 1–4). Київ: Наукова думка.
Ж. – Желеховский, Є., & Недільский, С. (упор.). (1886). Малоруско-німецкий словар (т. 1–2). Львів: Друкарня товариства імені Шевченка.
ЛЛ – Хобзей, Н., Сімович, К., Ястремська, Т., & Дидик-Меуш, Г. (2015). Лексикон львівський: поважно і на жарт. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Н. – Номис, М. (упор.). (1993). Українські приказки, прислів’я і таке інше. Київ: Наукова думка.
РУС – Кримський, А., Ганцов, В., Голоскевич, Г., Грінченкова, М., Калинович, М., Ніковський, А., Ярошенко, В. (ред.). (2017). Російсько-український словник: у 4-х т. (т. 2: З – Н, вип. 1: З – К). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. (Уперше опубліковано 1929).
САМУМ – Клименко, Н. Ф., Карпіловська, Є. А., Карпіловський, В. С., & Недозим, Т. І. (ред.). (1998). Словник афіксальних морфем української мови. Київ: [б. в.].
СУМ – Білодід, І. К., Горецький, П. І., Бурячок, А. А., Гнатюк, Г. М., Швидка, Н. І., Доценко, П. П., … Головащук, С. І. (ред.). (1970–1980). Словник української мови: в 11-ти т. (т. 4: І – М; т. 6: П – Поїти). Київ: Наукова думка.
Ф. – Франко, І. (упор.). (2006–2007). Галицько-руські народні приповідки (т. 1–3). Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка.
Я. – Яворницький, Д. (упор.). (2017). Словник української мови (т. 1: А – К). Харків: Фоліо.
ЛІТЕРАТУРА
Аркушин, Г. Л. (2014). Народна лексика Західного Полісся. Луцьк: Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки.
Гнатюк, Л. П. (2010). Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції. Київ: ВПЦ «Київський університет».
Гнатюк, Л. П. (2021). Оказіоналізми з українських паремій XIX століття: семантика, способи творення, доля в сучасній комунікації. У P. Kowalski (red.), Słowotwórstwo w przestrzeni komunikacyjnej (s. 85–98).Warszawa: Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk.
Зубрицький, М. (1907). Імена, назви і прозвища у селян с. Мшанця, Старосамбірського пов. Записки Наукового товариства імени Шевченка, LXXIX, 5,142–154.
Карпіловська, Є. А. (2021). Оказіоналізми в когнітивному просторі мови. Prace filologiczne: rocznik Wydziału polonistyki Uniwersytetu Warszawskiego poświęcony językoznawstwu, LXXVI, 231–243.
Кислюк, Л. П. (2020). Узуальне й оказіональне словотворення в різностильовій мовній практиці. Українська мова, 2, 31–44. https://doi.org/10.15407/ukrmova 2020.02.031
Клименко, Н. Ф. (2007). Уніфікс. У В. М. Русанівський & О. О. Тараненко (ред.), Українська мова: Енциклопедія (с. 777). Київ: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана.
Колоїз, Ж. В. (2007). Українська оказіональна деривація. Київ: Акцент.
Колоїз, Ж. В. (2015). Неузуальне словотворення. Кривий Ріг: НПП Астерікс.
Пустовіт, Л. О., & Клименко, Н. Ф. (2007). Оказіоналізм. У В. М. Русанівський & О. О. Тараненко (ред.), Українська мова: енциклопедія (с. 451–452). Київ: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана.